«Змучились ніжки? Дзвони або газуй пішки!» — така реклама джип-турів у Яремчі зустрічає туристів на банерах, біля вокзалу та в таксі. Навіть офіціанти в ресторанах пропонують знижки «для своїх» на ці тури. Водночас активісти наполягають, що такий гірський драйв руйнує екосистему Карпат.
hromadske здійснило рейд із Держекоінспекцією, щоб з’ясувати, скільки коштує джип-тур на заповідну гору і яка справжня ціна такої розваги для природи.
Рейд на гору Ягідна
Біля підніжжя гори Ягідна, неподалік Микуличина, встановлено шлагбаум та знак: «Джипінг, ралі та використання квадроциклів у Карпатському національному парку ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ».
Та шлагбаум часто ламають або прокладають маршрути в обхід. Ми опинилися тут разом з інспекторами Держекоінспекції та працівниками Карпатського національного природного парку (НПП). На маршруті помічаємо квадроцикл, за кермом якого — чоловік із двома дітьми.
«Він перед нами хильнув, і то так добряче, причому з малими дітьми! Він сам так безпечно був одягнений. Навряд чи місцевий: у нас діти з дредами та фарбованим у зелений колір волоссям не ходять. Ясно, що батько взяв в оренду квадроцикл покатати дітей… але втік», — коментує працівник НПП.
Побачивши сірий позашляховик із логотипом Карпатського національного природного парку, водій квадроцикла миттєво розвертається і на повній швидкості їде у зворотний бік. Держекоінспектори намагаються його наздогнати, але квадроцикл виявляється швидшим.
Хоча надворі неділя, вихідний день, за дві години патрулювання порушників більше не зустрічаємо. Екоінспектори пояснюють: спрацювало «сарафанне радіо». Їхній службовий автомобіль ідентифікували в селі, а інформацію передали від одного перевізника до іншого.
Туристи йдуть з гори Ягідна повз шлагбаум
400 гривень штрафу і все?
Інспектори мають прилад для вимірювання відстані, яку проїхав квадроцикл чи джип. Існує спеціальна формула для обчислення шкоди природі, яка конвертується в гривні. За словами інспекторів, кожні 100 метрів заїзду в заповідну зону коштують кілька тисяч гривень. Якщо це квадроцикл — понад 10 тисяч, легковий автомобіль — понад 6 тисяч, вантажівка — 8 тисяч гривень.
Однак, якщо джипера вдається спіймати, йому загрожує штраф від 9 до 24 неоподатковуваних мінімумів (17 гривень), тобто щонайбільше 408 гривень. Якщо за кермом такого транспорту перебувають посадовці, штраф становить від 255 до 510 гривень. І це лише після рішення суду.
Чим небезпечний джипінг і чому з ним борються?
«Джипінг — це одна з найруйнівніших розваг для унікальної гірської екосистеми України», — зазначає Всесвітній фонд природи WWF. Колеса позашляховиків знищують верхній шар ґрунту та рослинність, тоді як коріння трав і чагарників утримує землю на схилах. Гул моторів шкодить тваринам, а паливно-мастильні матеріали з техніки потрапляють у ґрунт, забруднюючи джерела та річки.
Ще у вересні 2022 року Христина Жук створила петицію до президента з проханням заборонити в’їзд на природоохоронні території. Десять років тому жінка почала активно ходити в піші походи Карпатами й спостерігала, як джипи руйнують природу.
«Вони їздять національними парками, заповідниками… У 2022 році я подумала: “Бл*ха, що втрачати? У країні війна, люди віддають своє життя, а ти боїшся почати боротьбу з тими джиперами?”. З війною навіть попит зріс, оскільки кордони закриті. Гемба, Маковиця, Ягідна — одну гору розкатали квадроциклами, ендуро й джипами за декілька років. Є гора, на ній росте трава. Проїжджає сотня джипів — і та трава більше не тримає ґрунт і воду. Утворюється колія. Вони роблять другу, третю… Це має бути дуже дорого! Це не задоволення за тисячу гривень, аби вбивати наші Карпати», — розповідає вона.
На початку 2025 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд», заборонивши джипам пересуватися заповідними горами. Заборона стосується позашляховиків, квадроциклів, багі та мотоциклів.
Експеримент. Чи повезуть нас на заповідну територію джипом?
Я вирішила перевірити, чи знайду когось, хто погодиться відвезти мене на гору Ягідна. Зателефонувавши на численні номери, я отримала відмову: «Там шлагбаум, і територія охороняється парком».
Та біля сувенірного ринку в Яремчі натрапила на джип із табличкою «Подорож на полонину». У переліку послуг вказано й гору Ягідна. Водій почав рекомендувати туристичний маршрут на гору Маковиця:
«Двогодинний маршрут. Це найвища гора поблизу. Звідтіля видно Говерлу, Петрос, Хомʼяк — повністю всі гори й усе Яремче аж до Франківська. Там є величезні гойдалки й гойдалки, що крутяться». Я запитала про Ягідну. Водій намагався мене відмовити: «То чотири години, дуже довго. І я навіть не знаю, чи… Там парк, тудою нам ніби не можна їхати».
Я наполегливо продовжувала просити відвезти саме на Ягідну, навіть якщо це буде пізно ввечері. Зрештою, водій відмовив.
Наступного дня мені «пощастило» більше. За п’ять із половиною тисяч гривень джипом, розрахованим на шістьох людей, мене пообіцяли відвезти на Ягідну.
— Оплата переказом на карту чи можна на рахунок ФОП?
— Можна переказом на карту.
Ми домовилися про конкретну годину. Перевізник сказав, що необхідно внести аванс — 500 гривень. Проте згодом він передзвонив, щоб повідомити: на Ягідну не повезуть. Ще три дні тому вони там їздили, а тепер уже ні:
— Я попитав у джиперів, які туди мали маршрут: там усе перекрито, туди заборонили в’їзд. Ви хотіли побачити ягоди, чорницю, нам якраз джипер запропонував інший маршрут — можемо поїхати на Синячку.
— А на Синяк їдете? — запитую, знаючи, що туди також заборонено.
— Нє, Синяк — це заповідна зона.
— А як ви довго на Ягідну їздили?
— Три дні тому ще їздили.
«Ми не джипери, ми перевізники!»
24 липня організатори джип-турів заблокували роботу Пункту екологічного контролю. Понад три години 20 чоловіків вимагали «не заважати їм працювати».
«У кожній культурній державі світу є таке поняття, як “джипінг”. У нас його, на жаль, не існує. Відкрили службу екології, узялися замітати в хаті, але замість віника взяли зубну щітку. Подивіться на наші очисні станції, які напряму зливають фекалії в річку, або на ті вітряки, які вони там будують по всіх горах, що навколо одного вітряка на два кілометри пропадає вся живність — то для них це нормально. А те, що проїхалися, щоб людям показати найкращі локації… Здебільшого ми возимо жінок, військових, людей з інвалідністю. Ми маємо благодійну організацію і безкоштовно возимо військових без кінцівок, яким також треба побачити Карпати. Ми платимо податки, ми не джипери, ми перевізники!» — пояснював Любомир, менеджер місцевої компанії з перевезень.
Утім, екоактивістка Христина Жук наголошує: маскувати комерційний розважальний бізнес під благодійність — це маніпуляція. Існують спеціальні адаптивні ініціативи, як-от організація «On3Wheels. Доступні подорожі». Вони регулярно проводять інклюзивні гірські походи в Карпати для ветеранів і людей з інвалідністю, роблячи це без шкоди для природи. Волонтери допомагають людям із травмами та ампутаціями на спеціальному легкому гірському візку — «джульєтці» — підкорити вершини.
Але порушників ми все ж знайшли. І не одних
Гора Русанівка — мальовнича локація та перевал у Карпатах біля села Микуличин Івано-Франківської області. Дорога на цю гору входить до Карпатського НПП, тобто проїзд будь-яким транспортним засобом заборонений.
Однак, жодних шлагбаумів чи знаків тут немає. Є лише вказівник: «Карпатський національний природний парк. У лісових пожежах гине все живе».
Вказівник Карпатського НПП із застереженням про пожежі
Екоінспектори зупиняють компанію на трьох квадроциклах без номерних знаків, що ускладнює їх ідентифікацію. Один із пасажирів запитує:
— Ну як я це маю знати (що проїзд заборонено — ред.)?
— Незнання законів не звільняє від відповідальності, — відповідає інспектор.
— Як дізнатися, що саме ця дорога дійсно заборонена? Якби я збив той шлагбаум чи обʼїхав його — так, нема питань, хлопці.
— Можливо, хтось і збив його, це питання не до нас, а до парку, — кажуть представники Держекоінспекції.
Молодики запевняють, що їдуть на гору, де один із них має земельну ділянку, щоб косити траву.
«Є собі дорога із села, якою їздять абсолютно всі й поїхали ми. Тут купа машин їхало, купа всього їхало — ви докопалися до нас. Ну що це за якесь вибіркове правосуддя?» — обурюється чоловік.
Інспектори посилаються на статті законів та нормативно-підзаконні акти, намагаючись донести, що порушення є. Однак водій квадроцикла парирує:
«Ви що, на лохів тут берете? Стоїть купа людей, і жоден працівник ДЕІ не може ознайомити мене з моїм правопорушенням. Де чітко написано, що проїзд квадроциклом заборонений, навіть для сільського господарства? Хочете грошей — я вам не дам» — і відмовляється підписати протокол про порушення.
«Та цього Васю зачепити…» — жартує чоловік у військовій формі, який назвав себе ветераном з Яремча. Він піднявся сюди пішки, машину залишив біля підніжжя гори. За його словами, він не може проїхати до себе на город, бо машини поліції та Карпатського НПП перегородили дорогу.
«Має бути маршрут, нехай люди їдуть цим маршрутом, нехай працюють, нехай заробляють гроші», — висловлює свою думку про джип-тури чоловік.
«Ви були на горі, ви бачили хати? Поїдьте подивіться на хати, як люди живуть. Ви розумієте, що має бути село, відтак парк (Карпатський національний природний парк — ред.), а не парк, відтак село. Як може бути парк у селі? Село було 300 років тому, а парк утворився у 1980-х», — каже ще один місцевий житель, який прийшов, побачивши натовп. Місцеві мешканці, які проживають у заповідній зоні, мають право їздити до своїх осель транспортом, але для цього їм потрібен дозвіл Карпатського національного природного парку. На питання, чи має він такий, чоловік відповідає:
«Це що, окупована територія? Як я можу брати дозвіл, якщо я тут народився й тут живу. То й що, що парк, — ми сюди їхали й будем їхати».
Василь, місцевий житель
Начальник Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення, що входить до складу Карпатського НПП, запевняє, що ця дорога належить до території національного парку. Він стверджує, що нещодавно тут був встановлений знак «Проїзд заборонено», але тепер його немає.
«Я вам можу показати в телефонному режимі, що в мене поставлений був знак десь тиждень тому. Зараз його вже немає. Я — начальник, не можу перебувати на кожній ділянці», — каже представник природоохоронного відділення, відмовляючись назвати своє ім’я.
Площа Карпатського національного природного парку становить понад 50 тисяч гектарів. В штаті — 280 працівників, з них 140 — лісова охорона, 70 — адміністрація та інші. Фізично вони не в змозі контролювати всі ділянки, перевіряти наявність знаків чи факт демонтажу шлагбаумів.
«Для природоохоронної діяльності ми думаємо і, напевно, будемо також встановлювати камери. Можливо, будемо, можливо, і не будемо», — ділиться Вікторія Новак, виконувачка обов’язків начальника Татарівського природоохоронного науково-дослідного відділення, що входить до складу Карпатського НПП.
Що вирішили на громадських слуханнях щодо джип-турів?
«А чи є у вас хоч один протокол на Буковельський готель, який скидає каналізацію в річку? Вам легше оштрафувати мене, перевізника, і всіх інших хлопців та мати протокол для того, щоб Київ бачив, що ви тут потрібні, а в Буковель поїхати й узяти відкат. Це є корупційна схема. Страждати будуть прості люди, як-от ми», — обурюється Роман Михасюк, місцевий перевізник.
7 серпня в Яремчанській громаді понад 200 людей зібралися на громадські слухання щодо джип-турів. Вони вимагали вільного проїзду дорогами, які частково проходять через Карпатський національний природний парк. Таких доріг — 50, зазначає міський голова Яремча Андрій Мироняк:
«Якщо ми будемо розвивати свій край, свою громаду, хочемо, щоб були створені робочі місця й цей процес працював, аби був безперешкодний рух цими дорогами. Тож, відповідно, маємо просити юристів, щоб напрацювали рішення для гірської місцевості, де є дороги спільного користування, аби ми могли пересуватися громадою цими дорогами й не було жодних проблем».
Зрештою, депутати міськради вирішили звернутися до обласної державної адміністрації, парламенту та уряду з проханням внести зміни до закону, що регулює проїзд дорогами Карпатського нацпарку. Також вони просять парк визначити маршрути, якими підприємці зможуть законно перевозити туристів.
«Їздити, я думаю, ми будемо, бо платимо податки, займаємося перевезеннями. Нам треба терміни, щоб нас не чіпали в той період, коли триватимуть розгляди правок до законодавства», — наполягає організатор джип-турів Любомир Станіщук.
«Виходить така ситуація, що бізнеси в Карпатах руйнують самотужки гори, закликають до цього на кожному кроці рекламою на банерах та в соцмережах, але відповідальності жодної не несуть. Судячи з нещодавнього засідання в Яремчі, місцева влада зацікавлена не працювати проти джиперів, а співпрацювати з ними й шукати для них лояльні умови, що є неприпустимим!» — обурюється активістка Альона Кравцова.
Після початку повномасштабного вторгнення вона переїхала з Бахмута до Львова й почала займатися гайкінгом. Помітивши, як джипи шкодять природі, зараз вона фізично зупиняє порушників, а в соцмережах закликає саботувати джипінг і популяризує піший туризм.
«Один з аргументів джиперів — це заробіток. Але для нас це очевидна дикість і недолугість — нахабно руйнувати нашу природну спадщину, щоб заробити 100 доларів. У нас уже так багато зруйнованих через війну нацпарків на сході та півдні… Тож як пояснити прагнення наших людей підтримувати гривнями бізнес, який знищує гори? Коли ми маємо трястися за збереження всього вцілілого. Легше сісти у джип і наплювати на майбутнє — ці люди та їхні клієнти живуть одним днем».
Водночас, за місяць посиленого контролю екоінспектори зафіксували лише дев’ять випадків незаконного проїзду в заповідниках. Ми ж за три дні в Карпатах побачили сім таких випадків.