Україна вживає комплексних заходів для протидії російським балістичним атакам, включно з розробкою міжнародної антибалістичної програми «Фрея», пошуком ракет для систем Patriot за кордоном, створенням власної балістичної зброї, як-от ракети FP7, та випробування оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан» («Грім-2»). Важливою складовою цієї боротьби є ураження російських пускових установок.
Ми поспілкувалися з експертами, щоб з’ясувати ефективність такого підходу порівняно з іншими методами протидії, які засоби можна використовувати для ураження ворожих установок та чому точні розвіддані є критично важливими.
Чим бити
Для ураження російських пускових установок можна використовувати дрони-камікадзе, що розвивають швидкість 100-200 км/год, або балістичні ракети зі швидкістю до 4 Махів, пояснює в коментарі для LB.ua Іван Киричевський, військовослужбовець 413-го полку СБС «Рейд», експерт з озброєнь Defense Express. За його словами, за останні пів року було зафіксовано кілька успішних ударів.
«Як мінімум шість публічно відомих успішних випадків із застосуванням далекобійних дронів-камікадзе або мідлстрайків. Один з них – коли наш полк “Рейд” знищив установку С-400 на Брянщині», – розповів Киричевський.
Крім того, щонайменше п’ять ударів було завдано по Криму, де уражали позиційні райони «Іскандерів» та «Цирконів», а також установки С-400.
За наявності оперативно-тактичних ракет FP7 або «Сапсан» з’явиться можливість завдавати ударів і ними, вважає експерт.
«Зустрічав багато цікавих варіантів: один американський генерал пропонує використовувати дозвукові ракети Rusty Dagger, які нам теоретично передали (як повідомляв Defense Express у червні цього року, знайдені росіянами уламки вказують на те, що Україна вже застосовує новітні крилаті ракети AGM-188A Rusty Dagger дальністю понад 930 км, розроблені американською компанією Zone 5 Technologies спеціально для ЗСУ за програмою ERAM. – Ред.)», – ділиться Киричевський.
За умови надійних розвідувальних даних, можливе застосування і дозвукових крилатих ракет.
«Однак залишається питання, чи вистачить нам ракет для переключення виключно на полювання за пусковими установками, аби водночас забезпечити планове виконання бойових завдань зі знищення російських об’єктів», – зауважує експерт.
Майор Віталій (Чезет) Іванов, командир зенітного ракетно-артилерійського дивізіону «Страж» 1 корпусу Нацгвардії «Азов», вважає, що найефективнішим способом ураження пускових установок балістичних ракет є дзеркальний підхід, тобто застосування власної балістики: «Швидкий час реакції, велика площа ураження, низька ймовірність перехоплення під час підльоту до цілі».
На його думку, час реакції та підльоту безпілотника до цілі не дозволяє йому ефективно уразити установку разом з екіпажем у районі пуску.
«Як варіант можна розглядати крилаті ракети вітчизняного виробництва. Але це також вимагає ретельного планування та розміщення наших пускових установок ближче до лінії бойового зіткнення, щоб скоротити час підльоту», – додає Чезет.
Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський зазначив у подкасті «Кляті питання», що для ударів по пускових установках можуть бути використані ракети на кшталт ATACMS, AGM-88 HARM. Саме вони мають швидкість, необхідну для виконання цього завдання.
«Час на прийняття рішення, завантаження координат і виконання завдання – умовно шість хвилин. Додавши час на марш, отримуємо ще близько 14 хвилин. Середня відстань для безпечного запуску ракети по пусковій установці з території України становить приблизно 185 км», – наводить розрахунки експерт.
У коментарі для LB.ua Храпчинський наголосив, що використання далекобійних дронів замість дорогих ракет для ударів по пускових установках є критично важливим. Однак існують жорсткі вимоги до технічних характеристик таких дронів. Щоб ефективно вражати динамічні цілі в глибині ворожої території, особливо вночі, дрон повинен мати високу швидкість польоту та здатність маневрувати в умовах щільної протиповітряної оборони противника.
«Найважливішим елементом цієї системи є надійний і захищений зв’язок, який має синхронізувати розвідувальний та ударний контури. Наразі єдиним практичним рішенням, здатним забезпечити необхідну швидкість і якість передачі даних у реальному часі, попри протидію ворожих засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), є супутниковий зв’язок – зокрема інтегровані термінали Starlink», – зазначає Храпчинський.
Лише завдяки безперебійному цифровому каналу далекобійний дрон перетворюється зі звичайного баражувального боєприпасу на високоефективний інструмент миттєвого реагування, каже експерт.
Яка ситуація з розвідданими
За словами Сергія (Флеша) Бескрестнова, радника Президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони, росіяни ведуть вогонь з відстані, недосяжної для HIMARS, тому для ураження балістичних пускових установок потрібні інші типи озброєння. Це, своєю чергою, потребує повітряної розвідки та супутникових знімків.
Ситуацію ускладнює той факт, що пускова установка не є стаціонарною ціллю.
«Зловити “Іскандер” на марші або біля позиції, де його розгортають, досить складно», – зазначає Флеш у коментарі телеканалу «Ми – Україна».
Так само важко уразити виробництво балістичних ракет, яке переважно розташоване глибоко під землею.
Іван Киричевський вважає, що головною проблемою в полюванні на пускові установки є не засоби ураження, а саме розвіддані.
«Було таке модне поняття “розвідувально-ударний контур”. Тобто недостатньо мати засоби ураження, треба мати й розвідку, яка передаватиме дані в режимі реального часу, з циклом обробки в кілька хвилин», – пояснює він.
На думку Киричевського, проблеми з розвідданими – це «вже питання політичного фактору». Можливо, дані не надають США, або ж американці самі їх не мають, припускає військовослужбовець. Чи стосуватиметься цього напрямку нещодавнє відновлення обміну розвідданими зі Сполученими Штатами, йому невідомо.
Анатолій Храпчинський зазначає, що за супутниковими даними, наданими іноземними партнерами, українські військові дізнаються, коли ракета вже вилетіла. Приблизні райони пуску відомі, але необхідно знати заздалегідь, звідки саме прямуватиме загроза: «Тут супутником не обійтися – потрібні наші розвідувальні дрони, які перебуватимуть у повітряному просторі».
Ключовий технологічний розрив між тимчасово окупованими територіями та територією РФ полягає саме у сфері зв’язку, зазначив Храпчинський у коментарі для LB.ua. На окупованих землях наші оператори можуть використовувати Starlink, але на території Росії дія цього сервісу обмежена. Для ураження динамічних або добре замаскованих об’єктів у глибині РФ потрібен постійний космічний і радіотехнічний моніторинг, де роль розвідінформації від партнерів є вирішальною.
«На жаль, західні союзники досі займають стриману позицію щодо надання оперативних даних для активних дій на російській території, побоюючись гіпотетичної “ескалації”. Отже, ми стикаємося з комплексом обмежень: від суто “технічних прогалин” у зв’язку до геополітичних рамкових стримувань, які нам доводиться компенсувати розробкою власних автономних рішень», – каже Храпчинський.
За даними видання The Atlantic, президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з Дональдом Трампом звертався до Ілона Маска з проханням допомогти у використанні супутникової системи Starlink для наведення ударів по балістичних установках. Однак, як відомо, Маск такого дозволу не надав. У коментарі для видання представник команди колишнього міністра цифрової трансформації Михайла Федорова зазначив, що Маск сперечається з Федоровим щодо ризику подальшої ескалації з боку Росії і вважає, що вже час укласти мир.
Чому іноді не б’ють навіть за наявності даних
Анатолій Храпчинський зазначає, що були випадки, коли, попри наявність інформації про розташування пускових установок, по них не завдавали ударів. Одна з причин – обмеження, накладені іноземними партнерами: «Розвідка неодноразово фіксувала пускові установки, засоби ППО та авіацію противника на його прикордонній території, проте використання наданого високоточного озброєння (на кшталт ATACMS чи HIMARS) перебувало під суворою забороною».
За його словами, поки тривали дипломатичні узгодження або діяли політичні обмеження, ворожі машини спокійно здійснювали пуски й поверталися в укриття.
Друга причина – критична часова прогалина в ланцюжку виявлення – рішення – ураження (Kill Chain). У випадку з мобільними комплексами «Іскандер» чи С-300/400 вікно можливостей становить лічені хвилини, каже Храпчинський.
«Якщо оперативні дані із супутників від партнерів надходять із затримкою через бюрократичні процедури верифікації, інформація втрачає актуальність, і ціль встигає змінити позицію», – пояснює він.
Крім того, навіть за наявності точних координат у режимі реального часу, нерідко в потрібній зоні немає готового засобу ураження з необхідною дальністю та швидкістю підльоту.
Альтернативи в боротьбі з російською балістикою
На думку Віталія (Чезета) Іванова, найефективніше – знищувати установки разом з екіпажами: «Краще вбити лучника, ніж намагатись знищити його стріли. Тобто немає пускових – балістика не летить».
Однак протиракетна оборона, наприклад, у вигляді ракет для систем Patriot, теж є важливою, поки російські пускові установки не знищені й продовжують функціонувати.
«Необхідно зосередити зусилля на власних засобах ураження установок балістичних ракет противника, паралельно не зменшуючи, принаймні, кількість засобів перехоплення повітряних цілей», – зазначає Іванов.
Анатолій Храпчинський вважає, що можливим є ураження стаціонарних баз, з яких пускові установки виїжджають і куди повертаються після ударів по Україні. Але це складне завдання: «Такі бази розташовані в значній оперативно-стратегічній глибині території РФ і мають винятковий рівень пасивного захисту. Як правило, це капітальні залізобетонні ангари, підземні бункери або спеціально обладнані захищені сховища в лісових масивах, додатково прикриті щільною парасолькою РЕБ і протиповітряної оборони».
Традиційні далекобійні дрони з відносно невеликою бойовою частиною тут неефективні – їхній заряд не здатний пробити товщу бетону чи ґрунту. Тут потрібні важкі далекобійні системи з проникаючими чи бетонобійними боєголовками високої потужності, або ж комбіновані операції з виснаження місцевої ППО та блокування в’їздів і виїздів з цих укриттів, зазначає Храпчинський.
Полювання виключно на розрахунки пускових установок не стане вирішальним фактором, який зможе миттєво паралізувати ракетний потенціал ворога, каже авіаексперт.
«Маючи парк орієнтовно 160 пускових установок, Росія має достатній резерв підготовленого особового складу. Фахова підготовка екіпажів справді вимагає часу, проте система військової освіти РФ досі забезпечує стабільну ротацію кадрів», – зазначає Храпчинський.
Проте знищення операторів цієї техніки може стати додатковим методом боротьби з російськими атаками. Адже ліквідація злагодженого розрахунку знижує ефективність підрозділу, змушує ворога залучати менш досвідчений персонал і збільшує час між виходом на позицію та пуском, уточнює експерт.
Іван Киричевський вважає, що панацеї не існує: «Думаю, зараз ніхто не скаже, що навіть 50% ефективності можна досягти, якщо переключитись на полювання за цими установками».
Чезет зазначає, що розробляються кілька проєктів вітчизняних балістичних ракет, і розвиток таких засобів є надзвичайно важливим.
«Однак основні обмеження в розробці та виробництві, на мою думку, пов’язані з наявністю багатьох іноземних комплектуючих і матеріалів, або ж необхідністю локалізації та реверс-інжинірингу цих складників для створення продукту, незалежного від зовнішніх факторів», – каже командир зенітного ракетно-артилерійського дивізіону «Страж» 1 корпусу НГУ «Азов».
