Український фонд культурної спадщини (УФКС) готується до повноцінного запуску, пропонуючи нову модель міжнародної підтримки культурних надбань. Про перші проєкти, виклики та амбітні плани — в інтерв’ю з Олександрою Ковальчук, виконавчою директоркою УФКС.
Минулої осені Міністерство культури України офіційно презентувало Український фонд культурної спадщини — міжнародну інституцію, покликану координувати допомогу у сфері захисту української культурної спадщини. Співзасновником та адміністратором фонду виступив міжнародний фонд ALIPH. Нещодавно було сформовано міжнародну Раду директорів УФКС, а в середині травня на посаду виконавчої директорки призначено музейну менеджерку Олександру Ковальчук.
«Детектор медіа» поспілкувався з Олександрою Ковальчук про розбудову фонду, перші проєкти, співпрацю з Міністерством культури та плани на майбутнє.
— Олександро, ваша співпраця з Українським фондом культурної спадщини розпочалася ще на етапі його створення. Розкажіть, будь ласка, про вашу роль у розробці інституційної архітектури фонду.
— Так, я брала участь у формуванні бачення Українського фонду культурної спадщини, як і багато інших експертів. Раніше я працювала в проєкті RES-POL, що мав на меті посилення Міністерства культури через розробку трирічної стратегії розвитку галузі. У секторах, пов’язаних із культурною спадщиною, зокрема рухомою, я відповідала за розробку державних політик. Саме тоді виникла ідея створення Українського фонду культурної спадщини як інституції, яка могла б системно опікуватися збереженням нашої культурної спадщини: станом фондосховищ, побудовою регіональних депозитаріїв, реставрацією, розвитком кадрів тощо.
Ці напрацювання лягли в основу рекомендацій для дизайну УФКС. Також важливими були дві стратегічні сесії з Міністерством культури в Римі та Флоренції, де експерти з України та світу обговорювали модель майбутнього фонду. Результатом стала модель УФКС, яку команда міністерства прийняла та продовжила втілювати.
— Інституційна логіка УФКС передбачає три ключові завдання: евакуація культурної спадщини, захищеної від війни, обладнання фондобомбосховищ та стабілізація й консервація на місцях. Чому ця інституція, яка опікується українською спадщиною, є міжнародною, з міжнародною Радою директорів та офісом у Брюсселі?
— Міжнародна модель фонду — це результат згаданих стратегічних сесій, до яких долучилися десятки експертів, представників Єврокомісії та дипломатичних місій. Головний фокус УФКС — це культурна спадщина, яка зазнає загрози через повномасштабну війну. Це наш пріоритет, тому ми очікуємо підтримки від донорів та партнерів для її збереження та відновлення.
Міжнародна модель УФКС дозволяє поєднати нашу експертизу з розумінням актуальних пріоритетів, забезпечуючи прозорість, гнучкість та оперативність. Фонд ALIPH, наш адміністратор, має величезний досвід у сфері підтримки культурної спадщини. Міжнародна модель УФКС — це також сигнал нашим партнерам про нашу готовність до довгострокової роботи за найвищими міжнародними стандартами.
— До травня ви входили до Міжнародної ради директорів УФКС. Чому вирішили податися на посаду виконавчої директорки?
— Робота в Раді директорів мене дуже надихнула, і я зрозуміла, що можу зробити більше. Тому вирішила спробувати свої сили. Крім того, як людина, що останні роки живе на два будинки, між Румунією та Україною, я прагну повноцінно повернутися, але безпекова ситуація для моєї маленької дитини ще не дозволяє цього. Робота в УФКС — це для мене «бачення майбутнього», можливість зробити вагомий внесок у сфері, якій я присвятила десять років.
— Ваше призначення виконавчою директоркою відбулося в травні, але офіційний вступ на посаду відтермінувався. Яка причина цієї затримки та на якому етапі зараз ваш «онбординг»?
— Причина — європейська бюрократія. Спочатку планувалося, що я отримаю тимчасовий захист у Бельгії. Проте, порадившись з юристами, ми вирішили обрати більш прозору процедуру — запит фонду на перевезення мене як співробітника до Брюсселя з офіційним дозволом на роботу. Наразі ми чекаємо на робочу візу, що може зайняти ще п’ять-шість місяців. До цього часу я продовжую виконувати обов’язки членкині Ради директорів. Я вже беру участь у комунікаціях з донорами, формую фандрейзингову стратегію, працюю над комунікаціями фонду.
— Хто входить до вашої команди?
— Перший заступник міністра культури Іван Вербицький, який активно залучений у розбудову фонду. Програмна менеджерка фонду ALIPH Александра Фібіг, яка наразі виконує обов’язки виконавої директорки. Також Серафим Колодчук, помічник Івана Вербицького, та експертка з комунікацій Тетяна Пушнова. Невдовзі плануємо відкрити вакансії в Україні для створення українського «бек-офісу», а згодом — і в брюссельському офісі.
— Для повноцінної роботи УФКС необхідно 15 млн євро. Яку частину бюджету вже зібрано?
— 15 млн євро — це сума для повноцінного запуску фонду, ініціювання циклів відновлення, впорядкування місць збереження колекцій та розбудови інституції. Наразі зібрано 5,3 млн євро. Це менше, ніж потрібно, але ми готові працювати з наявними ресурсами. В майбутньому, від третього року роботи, я б хотіла оперувати щорічним бюджетом не менше 100 млн євро.
— Чи можливий поетапний запуск УФКС, чи потрібно чекати на повну суму?
— Так, можливий поетапний запуск. Наша мета — отримати максимум з наявних ресурсів. Ми прагнемо працювати за моделлю «повного циклу»: стабілізувати інституцію, забезпечити належні умови для зберігання евакуйованих колекцій, а після війни — облаштувати приміщення для зберігання власних фондів. Ми хочемо робити це швидше, ніж в інших країнах, демонструючи високу експертизу. Для цього створено Експертну раду, яка включає міжнародних та українських фахівців.
— Відомо про першу підтримку УФКС «Мистецького Арсеналу», що постраждав від обстрілів. Розкажіть про механіку та бюджет цієї співпраці.
— Після обстрілів, що пошкодили Успенський собор Києво-Печерської Лаври та «Мистецький Арсенал», було вирішено підтримати також і «Арсенал», де вигоріло близько 2500 м² даху. УФКС ухвалив рішення про підтримку низки інституцій, що постраждали від ворожих атак, зокрема Харківського художнього музею, Національного музею «Чорнобиль», кіностудії імені Довженка. Загальний бюджет підтримки склав 200 тис. євро. Фінансування на одну інституцію обмежене 30 тис. євро. Ці кошти не покриють усіх потреб, але дадуть можливість оперативно замовити матеріали та розпочати відновлювальні роботи до холодів.
— Це разовий формат підтримки, чи УФКС працюватиме за цією моделлю надалі?
— Наразі ми пілотуємо перші проєкти, оголошені на Ukraine Recovery Conference у Гданську. Ми постійно співпрацюємо з Міністерством культури, яке інформує про постраждалі інституції. Плануємо продовжувати такий формат підтримки.
— Коли буде оголошено конкурс на ваше місце в Раді директорів? Чи залишається ця посада за «українською квотою»?
— Так, місце залишається за «українською квотою». Після мого переходу на нову посаду Міністерство культури проведе конкурсну процедуру для обрання нового члена Ради директорів з-поміж українських експертів.
— Які ключові події заплановані на найближчі пів року, до вашого остаточного вступу на посаду?
— По-перше, ми запустимо активну прозору комунікацію: оновимо сайт, створимо сторінки фонду в соцмережах. По-друге, відкриємо офіс у Брюсселі. По-третє, відбудеться офіційна презентація фонду в Брюсселі, що стане сигналом для міжнародних партнерів про початок роботи. У січні запланована чергова Ukraine Recovery Conference, де ми працюватимемо над залученням країн до підтримки української спадщини. Також проведемо низку робочих зустрічей у посольствах різних країн.
