Балкани знову стають осередком ризику для Європи, але кризи можна уникнути
Поки увага Заходу зосереджена на протистоянні Росії в Україні, на Балканах зароджується ще один потенційний осередок неспокою. Події в Боснії та Герцеговині все більше виходять за рамки внутрішньополітичного напруження, набуваючи значення для безпеки всієї Європи.
Те, що цивільні спостерігачі трактують як “чергове політичне загострення на Балканах”, у термінології спецслужб розглядається як класична операція впливу, спрямована на відкриття “другого фронту” дестабілізації для НАТО та Європи в цілому.
Мені неодноразово доводилося працювати в цьому регіоні. Балкани недарма мають репутацію “порохової діжки Європи”, адже локальні політичні конфлікти тут не раз ставали каталізатором більш масштабних криз. Тому нинішні процеси в регіоні заслуговують на значно більше уваги, ніж вони отримують наразі.
КРИХКИЙ МИР ПІСЛЯ ДЕЙТОНА
Щоб зрозуміти логіку нинішніх подій, варто згадати 1995 рік, коли за посередництва США було укладено Дейтонську мирну угоду. Вона завершила боснійську війну та встановила складну модель співіснування двох утворень: Федерації Боснії і Герцеговини, населеної переважно боснійцями-мусульманами та хорватами-католиками, і автономної Республіки Сербської з адміністративним центром у Баня-Луці, де мешкають переважно православні серби.
Дейтон, 21 листопада 1995 року / Фото: U.S. Air Force/Staff Sgt. Brian Schlumbohm, Public Domain
Обидва регіони мають власні уряди, а також спільні державні інституції – колективну Президію, парламент, суд та армію. Контроль над цим конституційним устроєм покладено на Високого представника, який наділений повноваженнями скасовувати рішення місцевих радикальних сил, та на миротворчий контингент Європейського Союзу (EUFOR).
Уже три десятиліття ця структура, попри численні виклики, дозволяє уникати нового збройного протистояння.
Проте саме її вразливі місця все активніше експлуатують політичні сили, орієнтовані на Москву, які виступають за максимальне послаблення центральної влади в Сараєво.
ЯК РОСІЯ ЗМІЦНЮЄ СВІЙ ВПЛИВ
Одним із ключових союзників Кремля в регіоні є президент Республіки Сербської Мілорад Додік – давній і відвертий прихильник Володимира Путіна. Він регулярно відвідує Москву та використовує свої ресурси для блокування рішень центрального уряду в Сараєво.
Мілорад Додік / Фото: wikipedia
Зокрема, протягом 2026 року влада в Баня-Луці прийняла низку рішень, що передбачають невизнання вердиктів Конституційного суду Боснії і Герцеговини та бойкот центральних органів влади. Наступним кроком може стати спроба відновити власну сербську армію, що прямо суперечить мирним домовленостям 1995 року.
Москва традиційно надає політичну, інформаційну та дипломатичну підтримку таким процесам, адже для Кремля будь-яке загострення на Балканах означає відволікання уваги та ресурсів Європи й НАТО від російсько-українського конфлікту.
Для досягнення цієї мети російські спецслужби розгорнули на території Республіки Сербської інфраструктуру для підтримки так званої “салямі-сецесії” – поетапного зменшення суверенітету, на противагу одномоментному проголошенню незалежності.
Зокрема, протягом 2026 року керівництво Баня-Луки ухвалило низку постанов про ігнорування рішень Конституційного суду Боснії і Герцеговини та бойкот роботи центральних державних органів. Наступним етапом може стати спроба відродження окремої армії Республіки Сербської, що є прямим порушенням положень Дейтонської мирної угоди 1995 року.
Паралельно застосовуються й методи психологічного тиску. Показовим прикладом є масові допити 26 співробітників Меморіального центру Сребрениці поліцією Республіки Сербської після публікації звіту, що заперечує геноцид. Такі дії мають на меті продемонструвати місцевим мусульманам нездатність центральної влади в Сараєво забезпечити їхній захист.
Одночасно відбувається активне формування парамілітарного резерву: під виглядом “православних братств”, мотоциклетних клубів та спортивних організацій створено мережу радикалів, які пройшли підготовку в російських інструкторів і готові до збройних провокацій на лінії етнічного розмежування.
Важливою складовою російського впливу на Балканах є розгалужена мережа розвідувальної, інформаційної та кібердіяльності. Зокрема, поблизу села Раденка виявлено об’єкти, де, за даними правоохоронних органів, російські інструктори готували радикальні елементи до масових заворушень. У справі про організацію цієї мережі затримували й громадян Російської Федерації.
Окрему роль відіграє Російсько-сербський гуманітарний центр у місті Ниш, який західні експерти неодноразово називали потенційною базою радіоелектронної розвідки та координації операцій на території Боснії і Герцеговини.
Водночас тривають масштабні кібератаки, які пов’язують з російськими хакерськими групами Midnight Blizzard та Forest Blizzard: лише на Центр безпекової політики (BCBP) у Белграді було зафіксовано понад 28 тисяч подібних атак. Інформаційне прикриття цієї діяльності забезпечують медіа-ресурси, такі як RT Balkan, а також мережі поширення пропаганди, пов’язані з російськими спецслужбами.
ПРОЄКТ «СЕРБСЬКОГО СВІТУ»
Дестабілізація Боснії і Герцеговини є наслідком не лише російського втручання. Офіційний Белград також має власні стратегічні інтереси у підтримці сепаратистських тенденцій у Республіці Сербській. Це випливає з концепції “Сербського світу” (“Srpski svet”), яку багато аналітиків розглядають як сучасну політичну інтерпретацію ідеї “Великої Сербії”.
Для сербського політичного керівництва Республіка Сербська залишається важливим елементом регіональної політики. Загроза її відокремлення від Боснії і Герцеговини може використовуватися Белградом як додатковий важіль у переговорах з Брюсселем і Вашингтоном, насамперед у контексті косовського питання.
Водночас розвиток спільних інфраструктурних, економічних та безпекових проєктів між Сербією та Республікою Сербською сприяє формуванню дедалі тіснішого політичного та економічного простору, навіть без формальної зміни міжнародно визнаних кордонів.
Важливу роль у розширенні російського впливу на Балканах відіграє Російська православна церква, яка підтримує тісну взаємодію із Сербською православною церквою. Через релігійну риторику поширюються наративи про “спільну панслов’янську та православну цивілізацію”, яка нібито перебуває під загрозою з боку Заходу та НАТО. У такій інтерпретації сепаратистські прагнення керівництва Республіки Сербської подаються не як порушення міжнародного права, а як боротьба за “традиційні цінності” та захист православної віри.
Релігійна інфраструктура також слугує одним з інструментів російського впливу в регіоні. Під прикриттям паломницьких центрів, культурно-просвітницьких фондів та релігійних виставок на території Республіки Сербської діють осередки впливу російських спецслужб.
Зв’язки між монастирями та релігійними братствами Росії та Республіки Сербської полегшують приховане фінансування, передачу матеріально-технічних ресурсів та легалізацію російських агентів під виглядом “монахів” чи “паломників”.
Сукупність цих процесів підвищує ризик виникнення нової кризи в Боснії і Герцеговині.
ПОТЕНЦІЙНІ СЦЕНАРІЇ ЕСКАЛАЦІЇ ТА ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ ЗАХОДУ
Низка ознак вказує на те, що ситуація наближається до критичної межі.
Потенційною точкою ескалації більшість експертів називає округ Брчко, який розділяє територію Республіки Сербської на дві частини та перебуває під прямим контролем центральної влади Боснії і Герцеговини та міжнародного наглядача.
Серед можливих сценаріїв військової ескалації експерти найчастіше розглядають спробу сербських сил пробити коридор через Брчко для об’єднання своїх східних і західних територій.
Будь-яка силова спроба змінити статус-кво неминуче матиме міжнародні наслідки. Оскільки неподалік розташована Хорватія, яка є членом НАТО, Альянс буде змушений втрутитися, перекидаючи сили на Балкани і відволікаючи ресурси від Балтійського та Східного флангів Європи.
Запобігання новій кризі обійдеться значно дешевше, ніж її подолання. Для цього необхідно зміцнити міжнародну присутність у сфері безпеки в найбільш вразливих районах Боснії і Герцеговини, посилити санкційний тиск на тих, хто підриває Дейтонські домовленості, а також активізувати співпрацю спецслужб європейських держав у протидії російським мережам впливу.
Балкани не можна залишати поза увагою. Історія Європи не раз демонструвала, що балканські кризи рідко залишаються виключно регіональними. Тому сьогодні важливо не допустити, щоб Боснія і Герцеговина стала ще одним полігоном для геополітичного протистояння Росії із Заходом.
Микола Зенцев, міжнародний експерт з питань безпеки, генерал-майор у відставці
Перше фото: АА