Першим здобув відзнаку Героя України за визволення Херсонщини
Андрій Орлов брав участь у боях на найзапекліших напрямках Донеччини, але з початком повномасштабного вторгнення вдруге став на захист Батьківщини. Він став першим, хто отримав звання Героя України за звільнення Херсона.
Фото: Сторінка у Фейсбук Andrii Orlov
Андрій народився 29 жовтня 1983 року у Полтаві. Навчався в ліцеї №1 імені Івана Котляревського, відвідував різноманітні гуртки, виявляв здібності до мов, мав чудову пам’ять, багато читав, захоплювався спортом. Після завершення школи вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Короленка, де здобув кваліфікацію викладача англійської мови.
«Він був надзвичайно освіченою, інтелектуальною людиною, всебічно розвиненою. Це була моя дитина. Дуже розумний, надзвичайно відповідальний, із чудовим почуттям гумору. Він ще з часів ліцею та інституту був активним учасником команди КВК. Я пишалася ним. Мені ніколи не було причин скаржитися на сина», – поділилася спогадами мати воїна, пані Олена.
Фото: Сторінка у Фейсбук Andrii Orlov
З 2006 по 2014 роки Андрій працював у міжнародних компаніях, зокрема як спеціаліст з навчання персоналу в Metro Cash&Carry та менеджер проєкту в «Nestlé Україна» у Києві. У вільний час він цікавився історією України, читав літературу про козацькі походи, що значною мірою сформувало його світогляд. Друзі характеризували його як оптиміста з витонченим почуттям гумору, здатного розрядити напружену атмосферу дотепним жартом навіть у найскладніших обставинах. У Полтаві Андрій зустрів свою кохану Тетяну, і поява сина Дениса стала для нього великою радістю.
Фото: Сторінка у Фейсбук Andrii Orlov
Уперше він став на захист України у 2014 році. За словами його матері, Андрій мав «білий квиток» і був частково придатним до військової служби лише у воєнний час. Однак він прийняв рішення вирушити на захист України. За пів року його зарахували до складу батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас», де він отримав позивний «Сармат». «Я тоді запитала: "Синку, навіщо?" А він відповів: "Заради країни, заради сина". Він прагнув, щоб Україна стала європейською державою», – розповідає Олена Євгенівна.
Сам Андрій у одному з інтерв’ю зазначав: «У 2014 році я приєднався до батальйону "Донбас" як доброволець, без військової підготовки, зі звичайного життя. Вже тоді "Донбас" був відомою структурою. Ми проходили навчання у центрах Нацгвардії. Нами займалися інструктори, в тому числі іноземні. Мені все подобалося, я досить швидко засвоював нові знання. Перші півтора року я служив стрільцем, потім командиром відділення. Згодом я став заступником командира снайперського взводу, який працював окремо». У складі батальйону «Сармат» він прослужив два роки, брав участь у бойових діях на Донбасі, зокрема в Маріуполі, Широкиному та Дебальцевому.
Фото: Сторінка у Фейсбук Andrii Orlov
На початку 2017 року Андрій повернувся до цивільного життя, працював у Полтаві як перекладач з англійської мови, а згодом знайшов роботу в Польщі. Під час відпустки в Україні розпочалася пандемія COVID-19, тому він залишився вдома. Пізніше він знову виїхав за кордон на заробітки.
На момент повномасштабного вторгнення він перебував у Багдаді, де працював охоронцем в одній із міжнародних компаній. Мати воїна згадує: «У 2022 році він мав можливість не повертатися, бо був далеко від країни… Міг залишитися там, але він прийняв таке рішення. Я його благала: "Синку, не треба. Тут, дивися, які черги у військкомат стоять. Синку, тут вистачить". А він відповів: "Мамо, їх поки навчатимуть. А я вже вмію". Він уже 24-го ввечері телефонував, що повертається. Всі дуже просили, і я, і дружина, щоб не повертався. Він: "Ні, я мушу бути там"».
Фото: Зміст
24 лютого 2022 року Андрій Орлов розірвав трудовий договір, а з березня служив на посаді головного сержанта 3-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ. Він командував групою «Браво», яка спеціалізувалася на розвідці. Андрій навчав своїх підлеглих уникати помилок, наголошуючи на важливості координації, що врятувало не одне життя. Гасло розвідників залишається незмінним: «Завжди попереду». Як батько, Андрій мав і особисту мотивацію: він не хотів, щоб його син, коли підросте, брав до рук зброю і йшов воювати. Його особистим бажанням було дійти до російського кордону і пройти ще двадцять кілометрів вглиб, усе зачистити та перетворити на «сіру» зону.
«Сармат» воював переважно на Херсонському напрямку. Він підтримував зв’язок із рідними телефоном і запевняв, що все гаразд. Родина завжди була для нього опорою, дружина й син були джерелом його сили. За час війни йому вдалося повернутися до родини лише кілька разів. Спілкуючись із близькими, він мало розповідав про військову службу, бажаючи захистити їх від переживань. «Він з тих, хто казав: "У мене все добре". Дізнавалися про щось із ЗМІ або коли хтось із друзів випадково проговорювався. Я про перше поранення дізналася від Президента. Друге поранення – це коли він уже приїхав додому після лікування, я побачила свіжий шрам. Він телефонував, ми спілкувалися, але він не казав, що дзвонить із госпіталю. Мало розповідав. І про 2014-й рік трішки розповідав, вже будучи демобілізованим. Він казав, що це зовсім різні війни. І за інтенсивністю, і за способом ведення бойових дій, яка зброя використовувалася, і хто протистояв з обох боків», – ділиться Олена Євгенівна.
Фото: Сторінка у Фейсбук Наталія Нагорна
У вересні 2022 року, у складі розвідувальної групи, «Сармат» успішно коригував вогонь артилерії та авіації по скупченню ворога біля села Мала Сейдеминуха Бериславського району на Херсонщині. Була знищена техніка та особовий склад противника. Розвідувальна група вела стрілецький бій із чисельно переважаючими силами ворога. В результаті бою противник відступив. Під час бою сержант Орлов отримав осколкове поранення шиї.
10 листопада 2022 року, у складі розвідувального загону, Андрій брав участь у звільненні Снігурівки Миколаївської області (місто перебувало під російською окупацією з березня 2022 року). Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на річці Дніпро біля Херсона.
Фото: Сторінка у Фейсбук Andrii Orlov
У листопаді 2022 року головному сержанту Андрію Орлову було присвоєно звання Героя України. Нагороду вручив Президент Володимир Зеленський 14 листопада. У своєму відеозверненні того дня глава держави зазначив, що Андрій Орлов ще у вересні продемонстрував хоробрість та результативність у боях на Херсонщині. Він був поранений, одужав, після чого повернувся на передову. Перш за все, що зробив «Сармат» після отримання найвищої державної відзнаки, – це відправив фото своєму синові, якого любив понад усе на світі. Останнім із рідних, хто спілкувався з ним, також був Денис. Батько повідомив, що вирушає на завдання, і обіцяв зателефонувати через два дні.
Фото: Офіс Президента
6 вересня 2023 року, під час виконання розвідувальних завдань поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області, головний сержант Андрій Орлов отримав численні поранення. Олена Євгенівна згадує: «Того дня вранці побратим сина зателефонував своєму другу. І вже його друг подзвонив мені та дружині. Він нас заспокоював, казав, що не думає, що в Андрія буде щось серйозне. Мовляв, обійдеться невеликою операцією».
Однак реальність виявилася іншою: «Сармат» помер у Бериславській районній лікарні того ж дня. Йому було 39 років…
Прощання з Героєм України відбулося 11 вересня у Полтаві. Воїна поховали на Алеї Героїв центрального кладовища. У Андрія залишилися мати, дружина та син.
Фото: Суспільне Полтава
У листопаді 2023 року Героя України Андрія Орлова було нагороджено відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг» (посмертно).
Фото: Зміст
На згадку про Героя, у грудні 2023 року, Студентський сквер у Полтаві було перейменовано на честь Андрія Орлова. У червні 2024 року на алеях Студентського скверу, який носить його ім’я, встановили дві меморіальні дошки. 19 грудня 2024 року на фасаді полтавського ліцею №1, де навчався Андрій, відкрили меморіальну дошку.
Фото: Зміст
Честь і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур’єр, ВУЕ, Експрес
Підготовлено Українським національним інформаційним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної пам’яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам’ять Полтава Війна Війна з Росією Хвилина мовчання