Нейрохірург Олександр Марков відкрив реабілітаційний центр у Харкові за підтримки ветеранського фонду
Харків’янин Олександр Марков, котрий більше 20 років віддав роботі у лікарні невідкладної допомоги, а згодом займався розбудовою реабілітаційного відділення у приватній клініці, давно виношував ідею власної справи. Проте втілити задумане вдалося лише завдяки гранту від Українського ветеранського фонду. Весною 2023 року нейрохірург орендував приміщення, придбав необхідне обладнання та започаткував у центрі Харкова «Markov RehabCenter».
Послуги центру реабілітації та відновлення надаються як військовим, так і цивільним особам. Марков бачить своє основне завдання у швидкому фізичному та психологічному «перезавантаженні» особистості.
Спеціаліст поділився власним досвідом, роздумами про реабілітологію та підприємництво в місті, яке невпинно зазнає ворожих атак, у бесіді з кореспондентами Укрінформу.
ЛІКАР ДЛЯ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Грант від Українського ветеранського фонду Олександр Марков отримав як колишній учасник АТО. У 2015 році нейрохірург долучився до першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Він проводив операції на Донеччині та Луганщині, зокрема в районах тоді ще Артемівська (нині Бахмут) та Попасної.
– Медичне обслуговування військових здійснювалося військовими лікарями. Я ж надавав допомогу цивільному населенню, оскільки медичних послуг катастрофічно не вистачало, а прифронтова зона фактично залишалася без лікарів, – зазначає Марков.
У 2022 році він вдруге приєднався до добровольчого шпиталю. 1 березня з Харкова було евакуйовано родину після обстрілів будівлі обласної адміністрації в центрі міста.
– Доправивши сім’ю до кордону, я разом із друзями організував переїзд до Києва. Там я обіймав посаду головного лікаря на певній локації у Вишгороді, займаючись лікуванням військових. Згодом, у квітні, ми вирушили на схід – у Бахмут, Лисичанськ, Слов’янськ, Сєвєродонецьк. Загалом, приблизно з 2019 року я не займаюся практичною нейрохірургією, обмежуючись консультаціями, адже вважаю, що хірургія – це справа молодих. Хоча досвід і є, але потрібні й сили. Проте в Бахмуті мені довелося оперувати цивільних, які постраждали під час обстрілів, – згадує Марков.
Після початку власної справи лікар ще більше сконцентрувався на реабілітаційній медицині.
– По суті, це вже третій реабілітаційний центр, який я розбудовую, але перший – заснований мною. І я прагну робити цю роботу на найвищому рівні. Наша країна потребує якомога більше закладів для відновлення, – підкреслює лікар.
МІШКИ З ПІСКОМ НА ВІКНАХ, ВОГНЕТРИВКІ ЧОХЛИ НА ОБЛАДНАННІ
Клініка розташована неподалік центральної частини міста, за кілька хвилин їзди від площі Свободи. На підвіконнях видніються мішки з піском, вікна частково закладені. На диванах та спеціальному обладнанні, яке наразі не використовується, натягнуті чохли – щільні та важкі.
– Вони вогнетривкі, – пояснює лікар. – Це для захисту від уламків скла та на випадок пожежі, якщо станеться пряме влучення.
Марков зазначає, що після ворожих ударів по житлових кварталах Шевченківського району наприкінці минулого та на початку поточного року, пацієнти почали масово скасовувати свої візити. Дехто вирішив виїхати з міста, інші намагалися мінімізувати виходи з дому. Однак Марков не планує змінювати місце розташування клініки.
– А де в Харкові взагалі є безпечний район? Таких немає. Треба продовжувати працювати, – переконаний він.
І це дійсно так.
Ветеран Володимир Самойленко, який звернувся за консультацією вперше, страждає на хронічні проблеми зі спиною. Чергове загострення призводить до болю навіть при найменшому нахилі. У період з 2014 по 2018 рік чоловік проходив службу за контрактом у 25-й повітряно-десантній бригаді. Він брав участь у звільненні Слов’янська та Краматорська, був у Дебальцевому та Шахтарську, де отримав поранення. Пізніше боронив Авдіївку, Зайцеве, Ясинувату. Після повномасштабного вторгнення він долучився до тероборони, брав участь у запеклих боях за Питомник, Руську Лозову, Великі та Малі Проходи на Харківщині, у Бахмуті на Донеччині, а згодом служив на Сумському прикордонні.
– Спина “зірвана” – це ще з часів АТО, через фізичні навантаження. Багато де лікувався, але мало що допомагало. Я дізнався, що тут проводять процедуру витягування хребта, тому прийшов на консультацію, – розповідає Володимир.
Після роботи з пацієнтом Марков демонструє тракційний стіл, призначений для вищезгаданої процедури витягування хребта.
– Це обладнання американського виробництва. Серед аналогів – мабуть, найкраще. Я отримав його наприкінці грудня. Пацієнт лягає, верхня та нижня частини тіла фіксуються. Пристрій активується. Витягування – це давній терапевтичний метод, який при грамотному застосуванні дає чудові результати. Він сприяє розслабленню та розтягненню м’язів, здійснює помпування міжхребцевого диска, тобто позитивно впливає на хрящову тканину. Різноманітні форми витягування присутні у багатьох оздоровчих практиках, наприклад, у йозі. Але осьове витягування можливе лише за допомогою спеціального апарата, – пояснює Марков.
На запитання про вартість такого столу, він хитає головою:
– Ні, навіть вголос не хочу озвучувати цю суму. Сам би я таких грошей не заробив і за рік, навіть близько.
Він зауважує, що ставився скептично до будь-яких конкурсів, тому був щиро здивований, коли його проєкт став одним із переможців.
– Тричі подавався на грант через “Дію”, але мені відмовляли з незрозумілих причин. Потім у Харкові, через Асоціацію приватних роботодавців, я дізнався про Український ветеранський фонд, – пригадує лікар.
100% ВІЙСЬКОВИХ ПОТРЕБУЮТЬ КОМПЛЕКСНОЇ ДОПОМОГИ
Окрім військовослужбовців (діючих та ветеранів), до реабілітолога звертаються також представники правоохоронних органів.
– До нас приходять поліцейські, зокрема жінки-поліцейські. На початку вторгнення багатьом видавали бронежилети вагою 13 кілограмів! Звісно, таке навантаження неминуче відбивається на спині. Згодом закупили бронежилети з керамічними плитами, що важать 3–4 кг. Але у військових, які безпосередньо перебували в зоні бойових дій, проблеми зі спиною є у 100% випадків. Це пов’язано з переохолодженням та надмірними фізичними навантаженнями. Важливо зазначити, що універсального лікування не існує. Будь-який позитивний результат досягається лише при комплексному застосуванні різноманітних методів, – наголошує Марков.
У клініці функціонує апарат для ударно-хвильової терапії, процедура якого стимулює м’язи та сухожилля.
В іншому кабінеті розташована реабілітаційна система «RedCord». Однак навіть це сучасне обладнання Марков розглядає лише як один із елементів терапії.
– Є спеціальний стіл, який регулюється по висоті, та система підвісів, що дозволяє виконувати різноманітні вправи. Ця система дає можливість як провести діагностику пацієнта, так і здійснити лікування, відновлюючи певні функції. Адже причини болю в спині можуть бути численними. Це може бути суто структурний біль, пов’язаний із м’язовим дисбалансом під час руху, або хронічний, монотонний біль (я його називаю «болем виснаження»), чи їхня комбінація. Оскільки будь-яке виснаження організму може супроводжуватися болем у попереку, то, відповідно, біль не зникне, доки не буде відновлено ресурс пацієнта, – вважає лікар.
Він пояснює, що незалежно від типу розладу, з яким звернувся пацієнт, завжди присутні структурний, регуляторний, емоційний та вісцеральний (пов’язаний із внутрішніми органами) компоненти. Тому необхідно провести діагностику, “розкласти” проблему на складові та підібрати відповідний інструмент для кожної частини.
У клініці, крім засновника, працюють психолог, реабілітолог та масажист.
– У нас вже є позитивний досвід, коли військовослужбовці після перебування на фронті проходили повне «перезавантаження» за короткий період. У відпустці, протягом 7–10 днів. Це включає психологічну підтримку, діагностику старих хронічних захворювань та їх загострень, виявлення структурних розладів – болю в суглобах та спині, розбір регуляторних проблем: порушень сну, розладів нервової системи, часто пов’язаних із постконтузійним станом, панічних атак, синдрому подразненого кишківника, кардіоневрозу та багато іншого. Коли військовий отримує кваліфіковану допомогу, повірте, він буквально «розквітає». За тиждень це вже зовсім інша людина, – розповідає лікар.
На його думку, українська реабілітологія має бути орієнтована саме на таку комплексну допомогу, яку можна отримати в одному медичному закладі.
– Військовим просто бракує часу на відвідування різних лікарів та очікування в чергах, – підкреслює Марков. – На жаль, у Харкові загалом дуже мало фахівців з реабілітації.
Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського