Зцілення душі… Забезпечення потреб ментального здоров’я для українських військових
Що можна зробити для полегшення їхніх страждань, коли держава зрештою отримає можливість відновитися?
Поточна російська агресія проти України є трагедією неймовірних масштабів, яка, безперечно, спричиняє глибокі психологічні травми та неминуче матиме тривалі наслідки для учасників бойових дій та цивільного населення, не згадуючи про біженців. «У своєму дослідженні я висвітлюю, як можна організувати надання психологічної підтримки українським ветеранам», – констатує експерт Королівського медичного корпусу Великої Британії (RAMC) Мартін П. Діл. Детальніше – в огляді, підготовленому автором для видання «Вокс Україна».
Більшість досліджень, присвячених військовим ветеранам, які переважно проводилися у США та Великій Британії, не є релевантними для російсько-українського конфлікту, що є екзистенційною боротьбою за національну ідентичність. На відміну від американських та британських ветеранів, українські захисники повертаються до зруйнованої країни, яка все ще перебуває у стані боротьби за власне виживання, та до домівок, де їхні рідні так само зазнали травм від війни.
Понад мільйон працездатних чоловіків та жінок є ветеранами, і така величезна кількість унеможливлює будь-яке спеціалізоване забезпечення для них, особливо з огляду на значний тягар психічних проблем, пов’язаних з воєнними травмами, серед усього населення (World Economic Forum, 2022). Тож що можна зробити для полегшення їхніх страждань, коли країна зрештою матиме змогу відновитися? Фізичну інфраструктуру відновити відносно легко, але зцілити поранені душі – набагато складніше.
Профілактичні заходи слід розпочинати ще під час служби. Як виявили американські дослідники під час Другої світової війни (див. Jones et al. (2010), Killgore et al. (2008)), за винятком осіб з чітко діагностованими психічними захворюваннями в анамнезі, скринінг новобранців з метою виявлення тих, хто потенційно може зазнати психічного зриву, є неефективним. Однак було доведено, що зниження або припинення вживання алкоголю серед військових сприяє зменшенню кількості нервових розладів під час служби. Командирів необхідно навчати розпізнавати проблеми психічного здоров’я у підлеглих. Адже, попри будь-які медичні рекомендації, саме вони зрештою вирішують, чи солдат є «хворим» і потребує допомоги (та, за необхідності, евакуації з поля бою), чи «боягузом», що заслуговує на покарання.
Під час навчання на курсах для майбутніх командирів британської армії я три дні присвятив вивченню методів дисциплінування та покарання солдатів, але жодної інформації про їхнє психічне здоров’я не отримав. Така підготовка не потребує значних часових затрат і могла б бути легко інтегрована в існуючі навчальні програми для старших офіцерів, які готуються до першого командного призначення. Вони мусять усвідомлювати, що залучення військовослужбовців з психічними розладами до бойових дій (дії яких можуть бути менш ефективними, ніж бездіяльність) не лише знижує загальну бойову спроможність підрозділу, але й створює адміністративне, медичне та, нерідко, юридичне навантаження, яке відволікає командира від виконання поставлених завдань.
Психічні розлади та суїциди частіше трапляються серед молодих, неодружених військовослужбовців чоловічої статі, які до того ж найрідше звертаються за допомогою (Crawford et al., 2009). Стигматизація та небажання чоловіків визнавати наявність проблем з ментальним здоров’ям залишаються значною перешкодою на шляху до лікування. Трансформація страждань та гніву в алкогольну чи наркотичну залежність, домашнє та сексуальне насильство є типовим явищем після повернення з бойових завдань, як і так звана «ризикована» поведінка (безрозсудне водіння, азартні ігри, бійки, випадкові статеві зв’язки тощо). Все це, звісно, підживлюється надмірним споживанням алкоголю (Thomson et al., 2011).
Певні ознаки серйозної та надзвичайної ситуації з психічним здоров’ям серед українських ветеранів війни вже виявляються. Дослідження Української фундації громадського здоров’я за 2020 рік показало, що психологічна підтримка була необхідна 57% ветеранів.
У 2021 році заступниця міністра у справах ветеранів Інна Драганчук повідомила, що з 2014 року 700 українських ветеранів вчинили самогубство, і визнала, що відстежувати долю колишніх військовослужбовців було складно, а кількість суїцидів. . . «може бути значно заниженою». Психологічний вплив війни поширюється далеко за межі безпосередніх учасників. Так, багато американських та британських ветеранів, включно зі старшими учасниками минулих воєн, зазнали загострення симптомів, спостерігаючи за висвітленням бойових дій в Україні у медіа.
Після завершення війни психологічна допомога постраждалим ветеранам, імовірно, буде досить обмеженою, враховуючи їхню значну кількість. Отже, необхідна координація зусиль з надання психологічної підтримки (особливо неурядовими та гуманітарними організаціями), щоб уникнути дублювання ресурсів, а також забезпечити рівний доступ до такої допомоги відповідно до потреб (хоча координація цих зусиль може стати певним викликом для державних органів). Поточних ресурсів замало, тому їх слід використовувати мудро та ефективно. Наприклад, створення локальних груп взаємодопомоги для ветеранів та їхніх родин, за умови координації та нагляду з боку фахівців з психічного здоров’я, є ефективнішим використанням ресурсів, аніж спроби надання індивідуальної терапії для обмеженої кількості осіб. Фізична підтримка (їжа, тепло, прихисток, безпека та захист) є необхідною умовою для ефективності будь-якої психологічної допомоги.
Фахівці з психічного здоров’я відіграють ключову координаційну та наглядову роль, надають консультації з питань політики, проводять навчання та готові працювати з найскладнішими випадками. На національному рівні зусилля зі зменшення стигми та полегшення процесу звернення за допомогою слід активно просувати через засоби масової інформації, аби охопити якомога ширше коло людей. Підвищення обізнаності та заохочення відкритості до обговорення проблем психічного здоров’я забезпечують половину успіху та спонукають ветеранів звертатися за допомогою. Хоча медична освіта є очевидною платформою для цього, використання художніх та драматичних творів для порушення реальних проблем, а також залучення лідерів громадської думки, які ділитимуться власним досвідом подолання проблем з психічним здоров’ям, тим самим «легітимізуючи» страждання інших, є потенційно потужними інструментами впливу на поведінку багатьох людей. Політики (включно з главою держави) та провідні громадські діячі країни повинні демонструвати лідерство в цьому питанні. Вони є взірцями для наслідування, які можуть зробити значний внесок у зменшення стигматизації та заохочення відкритого діалогу щодо проблем ментального здоров’я. Виробників кіно- та телевізійного контенту слід стимулювати до висвітлення проблем психічного здоров’я, з якими стикаються ветерани, у фільмах, телефільмах та серіалах. Допомагати ветеранській спільноті можуть усі, а не лише медичні працівники та психологи.
Військовослужбовці зазнають значно більшого стресу та перевантаження, ніж від куль та вибухів. Розуміння цього може зробити будь-яке лікування чи психотерапевтичне втручання набагато ефективнішим. В Україні є багато зруйнованих будівель, які потребують відновлення, але зцілення понівечених душ значної частини ветеранської спільноти буде завданням незмірно складнішим. Тому цивільні особи, політики та фахівці різних галузей мають докладати зусиль для розуміння проблем, з якими стикаються ті, хто ризикував власним життям, захищаючи та оберігаючи спосіб життя своїх співгромадян.
Список літератури
- Thomson J et al. (2011) Effects of combat deployment on risky and self-destructive behaviour among active duty military personnel. J. Psychiatric research. Oct, 45(10): 1321-1231. doi: 10.1016/j.psychires.2011.04.003. Epub 2011 May 6.
- Chen, A. & Melwani M. (2022). Battle against the Mind: The mental health of Ukraine’s soldiers. BMJ: British Medical Journal (online), 378, o1921.
- Crawford, M. J., Sharpe, D., Rutter, D., & Weaver, T. (2009). Prevention of suicidal behaviour among army personnel: A qualitative study. Journal of the Royal Army Medical Corps, 155(3), 203–207.
- Jones, N., Fear, N. T., Jones, M., Wessely, S., & Greenberg, N. (2010). Long-term military work outcomes in soldiers who become mental health casualties when deployed on operations. Psychiatry, 73(4), 352–364. doi.org/10.1521/ psyc.2010.73.4.352
- Killgore, W. D., Cotting, D. I., Thomas, J. L., Cox, A. L., McGurk, D., Vo, A. H., Castro, C. A., & Hoge, C. W. (2008). Post-combat invincibility: Violent combat experiences are associated with increased risk-taking propensity following deployment. Journal of Psychiatric Research, 42(13), 1112–1121.
- Richard Gabriel (1987). No more Heroes. Madness and psychiatry in war.
Автори:
Мартін П. Діл, Королівський медичний корпус Великої Британії (RAMC)
«Вокс Україна»
«VoxUkraine» – аналітичний центр, що займається дослідженням розвитку економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів
* Погляди автора можуть відрізнятися від офіційної позиції інформаційної агенції