НАБУ разом з поліцією знову намагається арештувати активи українського бізнесмена Олексія Федоричева, який володіє двома терміналами в порту Південний. Це новий етап 10-річного переслідування, яке, за словами бізнесмена, є спробою рейдерства його активів.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) разом з поліцією знову намагається арештувати активи Олексія Федоричева, українського бізнесмена з угорським паспортом, який, серед іншого, володіє двома терміналами в порту Південний. Суд поки що не ухвалив рішення: засідання перенесено на вівторок, 30 жовтня. Але це лише новий етап у 10-річній історії переслідування бізнесмена детективами НАБУ та очевидних спроб правоохоронців тиснути на бізнес, пише УНН.
Показово, що після того, як Вищий антикорупційний суд вкотре відмовив у продовженні терміну розслідування кримінальної справи проти Федоричева та було здійснено численні спроби застосувати до нього запобіжний захід, детективи НАБУ скористалися «лазівкою» в законодавстві та передали справу до Національної поліції. Формально змінився лише слідчий орган, але детективи увійшли до спільної слідчої групи та фактично продовжили керувати процесом. Це дозволило їм вичавити продовження терміну розслідування ще на рік у Печерському районному суді Києва. Тепер детективи НАБУ, очевидно, намагаються домогтися арешту активів та застосування запобіжного заходу, тобто всього того, у чому їм відмовив Вищий антикорупційний суд.
Причина такого завзяття співробітників НАБУ лежить на поверхні. Федоричев є співінвестором групи компаній «ТІС» та бенефіціаром двох великих терміналів у порту «Південний» – «ТІС-Зерно» та «ТІС-Добрива». Самі термінали вже десять років є об’єктом рейдерських атак за допомогою детективів НАБУ. Фактично, справа з самого початку виглядала як інструмент тиску на бізнес, а не кримінальне переслідування з вагомою доказовою базою.
Звинувачення проти Олексія Федоричева почали з'являтися після підписання контрактів між Державною продовольчою зерновою корпорацією (ДПЗК) та компанією «ТІС-Зерно» у 2013–2014 роках. Державна корпорація не мала достатніх потужностей для перевалки зерна за зобов'язаннями перед китайськими кредиторами, тому була змушена укласти угоду з терміналом Федоричева. Знижки, які компанія бізнесмена надала ДПЗК, не завадили пізніше висунути заяви про те, що держава нібито недоплатила десятки мільйонів доларів. Хоча фактичні розрахунки за контрактами підтвердили протилежне.
Відтоді проти бізнесмена використовувалися різні методи. Наприклад, йому пропонували «торгуватися» за 25 мільйонів доларів та переписати термінали на користь певної групи осіб. А після його відмови до тиску на бізнесмена було залучено Національне антикорупційне бюро України, яке діяло, використовуючи перевірені методи жорсткого кримінального переслідування. Кримінальну справу було порушено «на коліні» та здійснено численні спроби арешту майна, вручення підозрюваного та обрання запобіжного заходу.
Навіть суд у князівстві Монако, де вже проживає Олексій Федоричев, у своєму рішенні про відмову у врученні йому обвинувального акту зазначив, що справа проти бізнесмена має суто економічний характер і в його діях немає складу злочину.
…інформація, надана в запитах, не дозволяє визначити характер справи як кримінальної, що дозволяє компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи стосується радше фактів, що лежать в основі спору суто економічного характеру
– йдеться у рішенні суду Князівства Монако.
Неодноразові відмови українських судів застосувати запобіжний захід до Федоричева та арештувати активи бізнесмена лише підтвердили висновки їхніх іноземних колег щодо переслідування бізнесу. Однак детективи НАБУ знову і знову намагаються притягнути Федоричева до відповідальності і роблять це зараз через Національну поліцію та прокуратуру.
Схоже, що за десять років розслідування НАБУ не змогло зібрати достатньо доказів не лише для того, щоб довести справу до суду, а й арештувати активи та самого бізнесмена. Проривом для антикорупційних активістів стало вилучення нерухомості Федоричева в Італії у 2024 році, яку нібито визнали «речовим доказом». Хоча насправді це було черговим підтвердженням того, що йшлося не про правосуддя, а про тривалий тиск на бізнес з метою отримання контролю над стратегічними терміналами в порту Південний.
НАБУ дедалі більше перетворюється з інструменту боротьби з корупцією на комерційну структуру, яка переслідує бізнес на замовлення та роками тримає стратегічні активи в підвішеному стані. Десять років розслідування проти Федоричева без реальних доказів – найкраще свідчення того, що метою тут є не закон, а контроль над його терміналами в порту Південний.
Це не єдиний гучний скандал у НАБУ, є й інші підтвердження любові антикорупційних активістів до грошей. Наприклад, колишній детектив Тарас Лікунов невдовзі після розслідувань щодо “Укрзалізниці” зайняв посаду в цій компанії. До цього він сприяв кримінальному провадженню та усуненню чиновника з посади, тим самим “звільнивши” собі місце. Це є прямим порушенням ст. 26 Закону “Про запобігання корупції” та очевидним конфліктом інтересів.
Ще більш резонансною стала справа детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який разом зі своїм батьком, громадянином Російської Федерації, за версією слідства, був причетний до торгівлі канабісом з Дагестаном. Йому інкримінують державну зраду. Крім того, його підозрюють у зловживанні впливом за незаконне шахрайство з податками українських підприємств на суму 30 мільйонів гривень, за що він мав отримати 900 тисяч гривень. Детектив НАБУ мав вплинути на органи Державної податкової служби України з метою прийняття незаконних рішень про виключення близько десяти компаній зі списку ризикових.
Такі історії не лише руйнують довіру, а й підтверджують, що орган, створений для боротьби з корупцією, сам загруз у корупційних скандалах та підозрілих зв'язках, а детективи готові вдаватися до рейдерства, маніпуляцій, тиску та фабрикування справ заради власної вигоди.
