Провокація над Естонією: чому НАТО не збило російські МіГи 23.09.2025 15:36 Укрінформ Російські винищувачі над Естонією змусили нас згадати турецький прецедент 10-річної давнини, а також задуматися про те, що не так із протоколами Альянсу
19 вересня три російські винищувачі МіГ-31 на 12 хвилин увійшли до повітряного простору Естонії, члена НАТО. Цей інцидент був не просто черговим порушенням, а навмисним випробуванням сили для всього Альянсу. Поки Москва регулярно заперечувала факт вторгнення, говорячи про «політ над нейтральними водами», на Заході виникло нагальне питання: чому італійські F-35, підняті для перехоплення, не збили порушників? Ця ситуація мимоволі змусила всіх згадати події десятирічної давності, коли Туреччина через 17 секунд після порушення, не вагаючись, направила на землю російський Су-24. Контраст між рішучістю Анкари тоді та стриманістю НАТО зараз оголив глибоку дилему, що стоїть перед Альянсом: де провести межу між уникненням ескалації та демонстрацією слабкості, яку Кремль неодмінно скористається.
Усне засудження та зустрічі НАТО
Реакція світу на російську провокацію була швидкою та одностайною – принаймні на дипломатичному рівні. Естонія ініціювала консультації з НАТО відповідно до статті 4 статуту Альянсу. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Європа «рішуче відповість на кожну провокацію, інвестуючи у зміцнення східного флангу». Її підтримали Верховний представник ЄС Кайя Каллас, яка назвала інцидент «надзвичайно небезпечною провокацією», та президент Франції Еммануель Макрон, який розцінив це як «новий етап у серії провокацій та безвідповідальних дій Росії». У свою чергу, президент Чехії Петр Павел закликав до рішучості: «Зараз ми повинні діяти жорстко, і якщо будуть порушення, ми повинні відповісти відповідно, зокрема військово. Росія дуже швидко зрозуміє, що зробила помилку та перейшла межі дозволеного».
У самому НАТО зазначили, що літаки Альянсу негайно перехопили російські МіГи, але це не завадило порушникам залишатися в небі Естонії протягом 12 хвилин. Ця подія змусила Альянс серйозно розглянути можливість перегляду правил реагування. 23 вересня в Брюсселі відбулося засідання Північноатлантичної ради НАТО, на якому посли обговорили порушення повітряного простору Естонії. Ключовим питанням порядку денного була можлива зміна правил застосування сили, зокрема, перегляд визначення «ворожого наміру» (див. нижче).
Які були результати? Після зустрічі прес-служба НАТО опублікувала заяву, в якій наголосила, що реакція Альянсу «на безрозсудні дії Росії залишатиметься рішучою»: «Росія не повинна сумніватися: НАТО та її держави-члени використовуватимуть усі необхідні військові та невійськові засоби відповідно до міжнародного права для самозахисту та стримування всіх загроз з усіх боків. (…) Жодні дії Російської Федерації не відвернуть союзників від їхньої непохитної відданості підтримці України, чия безпека сприяє нашій, у здійсненні її невід’ємного права на самооборону від жорстокої та неспровокованої військової агресії Росії».
Тим часом маємо низку інших важливих новин: по-перше, литовський Сейм дозволив армії збивати дрони у разі загрози, по-друге, Швеція заявила про готовність збивати російські літаки, якщо вони порушать її кордони.
Пояснення: Терміни «ворожий акт» та «ворожий намір» мають різні, але водночас різні значення в контексті НАТО. Вони не є юридичними визначеннями, а радше категоріями у сфері стратегічної, військової та політичної оцінки.
Ворожий акт – це реальна, конкретна дія, яка становить пряму загрозу або шкоду силам НАТО, державам-членам або їхнім союзникам. Наприклад: збройний напад на територію або сили НАТО; знищення об'єкта НАТО; хакерська атака або саботаж, що завдали значної шкоди (енергетичним системам, військовій інфраструктурі). У військових доктринах НАТО «ворожий акт» є спусковим механізмом для негайної оборонної відповіді, оскільки він уже стався.
Ворожий намір – це підозра або достовірна розвідувальна інформація про те, що інша сторона готує ворожий акт, навіть якщо він ще не здійснений. Приклади: масове накопичення військ поблизу кордонів НАТО, підготовка засобів радіоелектронної боротьби до атаки; спроба націлити ракети на об'єкти НАТО. Тобто, це ще не атака, але ознака того, що атака можлива або ймовірна. У такому випадку НАТО може: підвищити рівень готовності; перекинути війська; вимагати пояснень або використовувати дипломатичні демарші.
17 секунд турецької рішучості
На тлі нинішньої стриманості НАТО приклад Туреччини є ще більш вражаючим. 24 листопада 2015 року турецький винищувач F-16 збив російський бомбардувальник Су-24 поблизу сирійського кордону. Це рішення не було спонтанним. Йому передувала чітка та послідовна політика Анкари. Ще у 2012 році, після того, як Сирія збила турецький розвідувальний літак, президент Ердоган оголосив про зміну правил реагування, пообіцявши розглядати будь-який військовий об'єкт, що наближається з сирійського боку, як загрозу.
Коли Росія розпочала військову операцію в Сирії у 2015 році, Туреччина неодноразово попереджала Москву, що не порушуватиме її кордони. Росіяни проігнорували ці попередження. Вранці 24 листопада Су-24 увійшов у повітряний простір Туреччини. За офіційними даними Анкари, літак отримав 10 попереджень протягом п'яти хвилин. Саме порушення тривало лише 17 секунд. Турецький пілот F-16 випустив ракету класу “повітря-повітря”, і російський літак був знищений.
Реакція Кремля була жорсткою, але безсилою. Путін назвав це «ударом у спину», запровадив ембарго на турецькі помідори, але найголовніше — російські літаки припинили випробування турецьких кордонів. Цей інцидент довів, що рішуча силова відповідь може бути ефективнішою за нескінченні дипломатичні занепокоєння.
Чому Естонія — це не Туреччина: реалії та протоколи
Пряме порівняння реакцій Естонії та Туреччини є некоректним як з військової, так і з юридичної точки зору, як наголошують експерти.
По-перше, існує разюча різниця у військових можливостях. Туреччина є другою за величиною армією НАТО, маючи сотні власних бойових літаків та потужну систему протиповітряної оборони. У 2015 році вона діяла самостійно, використовуючи власний винищувач, який не перебував під прямим командуванням Альянсу. Естонія, навпаки, не має власних винищувачів, а її протиповітряна оборона, м’яко кажучи, обмежена. Її безпека повністю залежить від місії НАТО з патрулювання повітряного простору Балтії.
Колишній офіцер Повітряних сил Збройних Сил України, заступник генерального директора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби Анатолій Храпчинський детально пояснює, чому негайна силова відповідь була неможливою. Він прямо каже: «Чи могла Естонія збити російський винищувач… як це зробила Туреччина у 2015 році? Ні, не могла. Порівнювати можливості цих двох країн некоректно. Естонія фактично не має власних винищувачів, а також є великі проблеми із системами ППО. Естонія змушена покладатися на НАТО. І рішення – збивати чи ні – приймає НАТО».
Естонські війська опублікували карту траєкторії польоту російських винищувачів МіГ-31, які 19 вересня порушили повітряний простір Естонії.
За його словами, Росія використовує специфічну тактику, маневруючи на самому краю повітряного простору, щоб у разі перехоплення воно вже було в межах міжнародних кордонів. «Умовно кажучи, якщо перехоплення відбудеться, воно вже в межах міжнародного повітряного простору. Так було і цього разу: російські МіГи діяли на краю, і завдяки своїм характеристикам – це надзвуковий літак – вони могли увімкнути «форсаж» і втекти». А збиття в «міжнародному» небі стало б прецедентом, вигідним для Росії, яка могла б звинуватити НАТО в «агресії».
Крім того, Альянс оцінив реальний рівень загрози. На борту МіГів були лише ракети класу «повітря-повітря» Р-73, а не «повітря-земля», що свідчило про відсутність прямої загрози наземним цілям. «Я особисто вважаю, що російські літаки слід збивати. Але НАТО діяло за своїми стандартами: виявлення загрози, оцінка ситуації, за потреби перехоплення або супровід. Російські літаки були під прицілом. Повірте, F-35 проти МіГів – це зовсім інший рівень… На мою думку, НАТО діяло правильно. Принаймні, в цьому конкретному випадку. Звичайно, Російська Федерація не зупиниться, і тому Захід повинен посилити зусилля щодо протидії агресору, зокрема шляхом зміцнення можливостей України», – підсумовує Храпчинський.
Керівник Центру підготовки операторів БПЛА «Крук» Віктор Таран пропонує перенести фокус обговорення з Таллінна до Брюсселя. «До Естонії не може бути жодних претензій, адже країна передала Україні значну частину власного озброєння, зокрема системи ППО. Тому питання слід ставити інакше: не «чому Естонія не збила?», а «чому протоколи поліцейської місії НАТО, яка зараз розгорнута в Естонії, не дозволяють оперативно їх захистити?» На його думку, саме застарілі протоколи Альянсу та статус спостережної місії є головною проблемою. «Можливо, НАТО нарешті варто переглянути свої протоколи та, у разі повторення ситуації, почати активно захищати своїх союзників? Я переконаний, що якби італійські F-35 збили російські МіГи, Росія нічого б не зробила у відповідь», – підсумовує Таран.
Асиметричні реакції та підвищення ставок: погляд політолога
Політолог Ігор Рейтерович вважає, що Кремль поступово підвищує ставки: «Спочатку Кремль запустив дрони, тепер літаки». Він розглядає це як стратегію, спрямовану на демонстрацію того, що Путін воює не з конкретною країною, а з усім Альянсом. На його думку, найкращою відповіддю НАТО можуть бути асиметричні дії, наприклад, створення безпольотної зони над частиною України. «Її могли б контролювати літаки та системи ППО Альянсу. Формально на території України не буде військ НАТО, але безпольотна зона дозволить нам закрити деякі наші західні міста». Рейтерович переконаний, що, незважаючи на істеричну реакцію, Путін першим відступить, бо «у нього немає ресурсів для боротьби з НАТО».
Політолог Олег Сагакян також закликає Захід перейти від симетричних військових відповідей до асиметричних дій в інших сферах, які вдарять по найвразливіших місцях режиму. Він пропонує перейти «від політики стримування Росії до політики запобігання її агресії». Як приклад він наводить ідею масштабних навчань у Балтійському морі, які б фактично блокували експорт російської нафти, подібно до того, як Росія блокувала Чорне море. Інший варіант — використовувати технологічну перевагу: «у разі нового вторгнення… Захід розпочне кібератаки на інфраструктуру, яка дозволяє запускати ці дрони з російської території, аж до виведення з ладу електростанцій». Арсенал таких дій, за його словами, надзвичайно широкий і не обмежується військовою силою.
Замість висновку
Інцидент в естонському небі — це не просто військова провокація, а політичне послання Путіна: «Я робитиму, що хочу, аби ви мені дозволили». Приклад Туреччини доводить, що єдина мова, яку розуміє Росія, — це мова сили. Альянс стоїть перед вибором: або провести нову «червону лінію», чітко визначивши, що будь-яке порушення повітряного простору буде припинено силою, або продовжувати спостерігати, як Росія підриває безпеку в Європі. І поки в Брюсселі тривають консультації, цілком ймовірно, що наступного разу російські літаки затримаються в небі країни НАТО трохи довше, а «випадковий» дрон полетить трохи глибше (увечері 23 вересня невідомі дрони залетіли в повітряний простір Данії, Норвегії та Швеції).
Зрештою, відповідь на російську зухвалість полягає не лише у зміні правил усередині НАТО, а й у більш рішучій підтримці України, яка щодня на практиці доводить, як розмовляти з агресором. Адже безпека східного флангу НАТО сьогодні безпосередньо залежить від стабільності українського фронту.
Мирослав Ліскович. Київ
Данія Естонія Європа Макрон НАТО Норвегія Провокація Швеція Україна Росія Україна проти Росії Війна Туреччина Безпілотник Винищувач Фон дер Ляєн ППО Петро Павел Каллас
Источник: www.ukrinform.ua
