Українські майстри ручної роботи створюють роботи, які вражають різноманітністю ідей та досконалістю виконання. Це і ювелірні вироби, і посуд, і іграшки…
Сумська майстриня Наталія Пилипенко створює дивовижний світ персонажів, які дарують безліч позитивних емоцій. В інтерв'ю «ФАКТАМ» вона поділилася секретами своєї майстерності.
«Я автор скульптур з пап'є-маше. Мене цікавлять теми пам'яті, забутих речей та доріг…»
— За освітою я гуманітарний фахівець, випускниця Харківського університету культури, — каже Наталія Пилипенко. — Художньої школи я не закінчила. Ліпити та малювати навчилася самостійно. Я авторка скульптур з пап’є-маше. Створюю свій власний світ образів, де персонажі балансують між казкою та символізмом. Мене цікавлять теми пам’яті, забутих речей та доріг, краси, яка не кричить, а шепоче.
ВІДЕО ДНЯ
— Яким обладнанням ви користуєтеся?
— Моя техніка оригінальна: спочатку йде підмалюнок і патина, що створює відчуття часу та глибини. Тільки потім я наношу верхні шари фарби — не яскраві, а стримані, з акцентом на відтінках і переходах. Завдяки цьому роботи мають багатошаровий ефект, ніби мої персонажі жили давно і прийшли до нас з іншої епохи. Я не намагаюся зробити поверхню ідеально гладкою — навпаки, я залишаю текстуру, тріщини та нерівності, щоб вони «говорили». Це не декор, а спосіб надати скульптурі правдивості, об’єму та характеру. Для мене пап’є-маше — це не просто техніка, а спосіб перетворити крихке та тимчасове (аркуш паперу) на щось стабільне, що може пережити час і зберегти значення. «Ти працюєш з папером, але створюєш відчуття каменю, дерева, бронзи», — колись мені хтось сказав. Я обрала пап’є-маше, бо цей матеріал нагадує мені про силу трансформації. Звичайний папір, крихкий і непомітний, у моїх руках стає міцною скульптурою, яка може жити дуже довго.
РЕКЛАМА
— Цікаво, як народжуються ваші ідеї…
— Мене надихає те, що мене оточує і що я спостерігаю. Це природа, речі, люди, література…
— Яка твоя улюблена робота?
РЕКЛАМА
— Один із них — «Білий кролик», натхненний творами Льюїса Керролла. Цей кролик — не просто персонаж із казки, а провідник у невідоме. Він символізує несподіваний шлях, що раптово відкривається та кличе за собою. У його образі є і легкість гри, і глибина таємниці. Це твір про те, як важливо мати сміливість ступити туди, де ти ще не був.
«Білий кролик» – це твір про важливість сміливості ступити туди, де ти ніколи раніше не був.
А ось ще один твір – «Мандрівна миля». Миля в моїй інтерпретації – це мандрівниця пам’яті. Вона несе на своїх крилах старі історії, які колись мали сенс. Це символ пошуку сенсу в забутих деталях, які оживають, коли на них падає світло. Він був зроблений на початку війни, коли багато наших співвітчизників були змушені покинути свої домівки. Вони вирушили в невідомість з однією валізою в руках. І несли з собою пам’ять, спогади, надію.
«Мандрівна миля — це символ пошуку сенсу в забутих деталях, які оживають, коли на них падає світло», — пояснює майстриня.
— Ваша робота «Равлик, що приносить дощ» (фото в заголовку) викликала справжній ажіотаж у соціальних мережах …
РЕКЛАМА
— Равлик не поспішає, бо знає один секрет життя: найважливіші речі завжди трапляються по дорозі. Його парасолька зберігає спогади, а сумочка — дрібниці, які здаються іншим непотрібними, але для нього — справжні скарби. Парасолька зроблена з тканини зі слідами лісу на ній: відбитки папоротей та листя дерев, яких вже немає, але все ще ростуть у чиїйсь пам'яті. На ніжному полотні можна побачити не лише форми рослин, а й відлуння погоди: кожна пляма, смуга фарби, наплив кольору — це відлуння дощу, що пропав десь між словами та мріями. Равлик знає про дощ більше, ніж хмари. Для нього кожна крапля — це небо, що спустилося на землю. Коли інші тікають від зливи, він слухає, як вода розповідає давні історії. Він повільний лише зовні. Насправді Равлик завжди поспішає: він хоче встигнути зібрати сонячні промені, що впали між травою, почути сміх коника або підібрати загублену пелюстку. Цей Равлик нагадує нам: не потрібно поспішати, щоб дістатися туди, де тобі справді потрібно бути. Він про спокій, про цінність кожної миті та про красу шляху. Він — тихий охоронець гармонії.
Ця парасолька виготовлена з тканини зі слідами лісу: відбитки папоротей та листя дерев
«Багато моїх робіт стали амулетами для людей, символами пам'яті, підтримки та натхнення»
— «Цвіркун» також отримав багато відгуків. Гадаю, у нього є своя історія?
— У кожного дому є свій маленький охоронець — тихий співак Цвіркун. Він співає, коли ми сердиті, щоб нагадати нам, що кохання важливіше. Він цвірінькає, коли ми втомилися, щоб нагадати нам посміхнутися. Його голос — це музика дому, яку ви не почуєте в шумі міста.
Маленький, майже непомітний, він зберігає найбільший скарб – тепло дому. Поки цвіркун співає, будинок живе. Цвіркун ніколи нічого не просить натомість. Він тільки співає.
«Голос Цвіркуна – це музика дому, яку не почути в шумі міста», – каже майстриня Наталія Пилипенко
— У яких країнах є шанувальники вашої творчості?
— Вони існують не лише в Україні, а й за кордоном — наприклад, у США та Ізраїлі. Це доводить, що мистецтво пап’є-маше має універсальну мову, зрозумілу людям у будь-якій країні.
Читайте також: «Текстильні картини створюють особливий затишок у домі»: майстриня Нана Баркалая про популярну у світі техніку художнього квілтингу
— Скільки часу потрібно на створення одного твору? Що найскладніше?
— В середньому кілька тижнів. Були й роботи, над якими я працював 1-2 місяці. За освітою я не художник. Я всього навчаюся сам. Спочатку все було складно. Сьогодні мої руки вже «навчені». Але один момент завжди залишається захопливим. Готову скульптуру потрібно розфарбувати, щоб вона «ожила».
Наталія Пилипенко: «Мистецтво пап'є-маше має універсальну мову, зрозумілу людям у будь-якій країні»
— Яке ваше творче кредо?
— Творчість для мене — це спосіб дихати, коли навколо темрява. Під час війни вона стала моїм захистом: створюючи образи, я будую свій власний світ, у якому є місце для надії.
— Який відгук про вашу роботу був найцікавішим?
— Одна людина побачила мою роботу і сказала: «Це про мене!» Або була інша відповідь: «Коли я дивлюся на вашого Равлика, я відчуваю таке ж тепло, як і в дитинстві, коли відкривав скриню матері з дивними речами». А один іноземець написав мені: «Я не знаю української мови, але коли бачу вашу скульптуру, я все розумію. Це мова серця, яка не потребує перекладу». Багато моїх робіт стали оберегами для людей, символами пам’яті, підтримки та натхнення.
Раніше українська майстриня Катерина Кудрявцева розповіла «ФАКТАМ», як вона створює сумки з аплікаціями.
Світлина з альбому Наталії Пилипенко
