Автор фото, Getty Images
Найсильніші емоції іноді викликає не самі слова, а реакція на них. Виступаючи на Далекому Сході, Володимир Путін озвучив адресоване Заходу попередження: будь-які спроби відправити війська — включно з миротворцями — до України будуть розцінені як неприйнятні.
"Якщо там з’являться іноземні війська, — зазначив він, — особливо під час активних бойових дій, ми вважатимемо їх легітимними цілями для нейтралізації".
Наступна сцена вразила ще більше.
Зал економічного форуму у Владивостоці гучно вітав ці слова оплесками. Представники російської влади та бізнесу продемонстрували схвалення щодо перспективи "знищення" західних сил.
Спостерігаючи за цим, я відчув, як мороз пройшов по спині від такої однодушної підтримки.
Ця сцена відбулася всього за добу після оголошення союзниками України — так званою "Коаліцією готових" — про планування створити післявоєнні "механізми безпекових гарантій" для країни.
ЧИТАЙТЕ:
Путін заявив про "взаєморозуміння" з Трампом, що може сприяти завершенню війни
Автор фото, SPUTNIK/KREMLIN POOL/EPA/Shutterstock
Підпис до фото, Пропозиція Путіна зустрітися із Зеленським виключно в Москві була відхилена як нереалістична
Овації повторилися, коли кремлівський лідер заявив про готовність до переговорів із Зеленським — але лише на території РФ.
"Ідеальним місцем для цього є столиця нашої держави, місто-герой Москва", — підкреслив Путін.
Зовнішній світ кваліфікував цю ініціативу як політичну гру, позбавлену конструктивності. Однак вона чітко віддзеркалює позицію Кремля: "Росія відкрита для миру, але виключно на наших правилах. Відмова? Тоді конфлікт триватиме".
Путін наголошує: якщо Україна не погодиться на запропоновані умови, РФ продовжить домагатися своїх цілей силою.
Така бескомпромісна позиція має кілька джерел.
Перше — впевненість у військовій перевазі: Кремль вважає, що російські війська контролюють хід подій на фронті.
ЧИТАЙТЕ:
Літній наступ РФ: досягнення чи стратегічна помилка?
Друге — дипломатичні успіхи. Під час візиту до Китаю Путін провів низку зустрічей з лідерами держав, що символізувало зміцнення альянсів із країнами на кшталт КНР, Індії та Північної Кореї.
Окремий фактор — відносини з США. Запрошення Трампа на саміт на Алясці розцінене в Росії як ознака краху спроб ізоляції через український конфлікт.
Раніше американський президент ставив ультиматуми з вимогою припинити війну, погрожуючи новими обмеженнями. Проте ці заяви залишилися на рівні слів, що лише підсилило впевненість Кремля.
Путін публічно схвалює "миротворчу роль" Трампа, але водночас відхиляє його пропозиції щодо перемир’я, не роблячи ні кроку назустріч компромісу.
Тож які шанси на мир?
Нещодавно російський лідер зазначив про "світло надії" на горизонті.
На мою думку, сьогодні Росія з одного боку та Україна з Європою (за участі США) — з іншого, рухаються паралельними шляхами з різними пріоритетами.
Україна та європейські країни прагнуть зупинити війну, забезпечити гарантії безпеки та відновити оборонний потенціал України для запобігання новій агресії.
Коли ж Путін говорить про "світло надії", ймовірно, він бачить перемогу РФ в Україні як крок до утвердження нового світового устрою на російських умовах.
У такому контексті важко уявити точку перетину цих двох суперечливих траєкторій.
