© Getty Images Відкриття підтверджують активний торговий обмін між народами Нової Гвінеї та Австралії за століття до появи європейців.
Археологи, досліджуючи печеру Валуфені на Великому Папуаському плато (Папуа-Нова Гвінея), знайшли свідчення інтенсивних торговельних і культурних обмінів між корінними жителями Океанії вже 3200 років тому. Інформацію про це оприлюднило видання Phys.org.
Ця робота стала першою археологічною розвідкою у гірській місцевості Нової Гвінеї. Результати спростовують усталену думку європейської антропології про ізольованість та нерухомість місцевих спільнот. Натомість вони брали участь у «культурній взаємодії Коралового моря», що поєднувала Нову Гвінею, Торресову протоку та північні регіони Австралії.
Печера Валуфені, розміщена поблизу гори Босаві, має історію заселення понад 10 тисяч років. Приблизно 3000 років тому тут відзначили різкі трансформації: змінилася частота використання печери, з’явилися нові способи використання природних ресурсів, а також мушлі з прибережних зон. Вчені виявили артефакти, які свідчать про переміщення мушель на відстань понад 200 км від Папуаської затоки та Торресової протоки до внутрішніх районів Нової Гвінеї. Це підкреслює наявність розвинених морських торговельних маршрутів.
Мушлі відігравали важливу роль: служили грошима, статусними символами, обрядовими предметами та інструментами соціальної взаємодії. У печері знайшли екземпляри родин Nassaridae, Cypraeidae та оливкових молюсків, які спеціально обробляли для кріплення на одяг або створення намиста. Такі предмети досі застосовуються у ритуалах або як елементи прикрас.
Дослідження вказує на розповсюдження керамічних виробів. На півдні Нової Гвінеї виявлено посуд культури лапіта віком 2900-2600 років. Ця культура, представники якої мігрували з території сучасних Тайваню та Філіппін близько 3300 років тому, принесла технології виробництва кераміки, що стало основою місцевого гончарства. Аналогічні артефакти віком до 2950 років знайдені на півночі Австралії (о. Лізард) та островах Мюррей і Пулу. Хімічний склад глини підтверджує її походження з південної Нової Гвінеї.
На додаток, вчені встановили культурні подібності. Міфічний персонаж Сідо/Соу, відомий серед мешканців Великого Папуаського плато, фігурує в усних переказах південної Нової Гвінеї та Торресової протоки. Це свідчить про тривалі соціокультурні зв’язки між віддаленими районами.
Раніше повідомлялося, що міжнародна команда дослідників знайшла найдавніші свідчення гібридизації Homo sapiens та неандертальців на території сучасного Ізраїлю. Аналіз черепа дитини віком 140 тисяч років з печери Схул виявив комбінацію анатомічних ознак обох видів. Висновки суперечать генетичним даним, які датували схрещування періодом 60-40 тисяч років тому.
