Відома американська співачка Крістіна Агілера якось сказала: «Краса — це як скрипка Страдіварі. Щоб нею користуватися, треба навчитися з нею поводитися».
ВІДЕО ДНЯ
Скрипки Страдіварі та Гварнері дуже цінуються у всьому світі.
Вони оцінюються у мільйони доларів.
До речі, на скрипці, створеній майстром Гварнері дель Джезу, яка належала Нікколло Паганіні, пощастило грати відомому українському музиканту, який був художнім керівником та диригентом Національного камерного ансамблю «Київські солісти», Богодару Которовичу. У 2007 році мені пощастило взяти у нього інтерв’ю. Богодар Корович розповідав неймовірно цікаві речі.
РЕКЛАМА
Нікколо Паганіні так любив свою скрипку і так з нею «зріднився», що після його смерті інструмент охрестили «вдовою Паганіні». Ця скрипка була овіяна містикою. Її вплив відчув на собі і Богодар Которович. Розповідав про те, що коли грав на цій скрипці, йому весь час здавалось, що хтось грає … за його спиною. Це було для нього так очевидно, що музикант навіть обернувся і суворо сказав: «Припиніть грати!». А через два дні у нього віднялись два пальці. До кінця їх функції так і не відновилися — і він перекваліфікувався у диригенти. Богодар Которович розповідав, що проблеми зі здоров’ям траплялись у скрипалів, що грали на цій скрипці, не раз. Він чув про це, та не дуже вірив…
Скрипку Паганіні до Києва доставляли з Італії літаком. Інструмент супроводжували чотири карабінери, музейна хранителька та мер Генуї.
Тож, як ви вже здогадалися, сьогодні мова піде про скрипки та скрипалів у порцеляні.
РЕКЛАМА
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи на цю тему у творчому доробку вітчизняних митців.
«Паганіні писав: «Властивості скрипки набагато більші, ніж про це думали, думають і думатимуть усі наші попередники та послідовники»
– Нікколо Паганіні грав на скрипці так віртуозно, що чимало поціновувачів музики вважали, що людина так грати не може, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Нещодавно з’явилась інформація, що вчені хочуть розкрити секрет звучання цієї чарівної скрипки за допомогою інноваційних технологій. Сам же Нікколо Паганіні казав: «Вивчай природу свого інструменту. Почни з думки, що ти знаєш його не до кінця. Властивості скрипки набагато більші, ніж про це думали, думають і думатимуть усі наші попередники та послідовники…» Талант Паганіні проявився у п’ять років. У сім він вже виступав на публіці. Отож, хлопчика вважали вундеркіндом.
— Пригадую ще одну історію, яку розповідав мені Богодар Котрович. За легендою, коли скрипка Нікколо Паганіні з'являється на сцені, над нею починають кружляти… чотири мухи. Навіть узимку! І Богодар Которович, який двічі грав на скрипці Паганіні на сцені, у цьому переконався. «Два рази я грав, і двічі мухи кружляли наді мною, — розповідав Богодар Которович. — Вперше подумав: випадковість! Але коли це сталося і наступного разу… Мабуть, недарма святі отці наполягали, щоб Нікколо Паганіні опустив інструмент у святу воду! Він відмовився — з міркувань, що вода може погано вплинути на акустичні властивості скрипки…»
— Містичні історії про скрипку Нікколо Паганіні справді вражають.
РЕКЛАМА
«У сукні порцелянової скрипальки відтворена фактура оксамиту»
— Які роботи українських митців були натхненні чарівною грою скрипки?
– З 1951 року Полонським заводом художньої кераміки випускалася декоративна скульптура «Скрипачка» висотою 25 сантиметрів. Вражає витонченість та тендітність образу. Елегантна сукня, намисто, зачіска надають скрипачці особливого шарму. В руках вона тримає скрипку та смичок. Ця робота має різні варіанти декору. Зараз вона зберігається в запасниках Хмельницького обласного художнього музею.
Скульптура «Скрипачка». Полонський ЗХК. 1951
Неймовірно цікавий образ скрипачки створив і відомий український фарфорист Василь Мусієнко. Назва роботи — «Мелодія» не випадкова. Мелодія зачаровує, як і сама статуетка. Створена в 1986 році декоративна скульптура випускалася у двох варіантах декору концертної сукні. Одна — у люстровому покритті та з квіткою у дизайні плаття.
В. Мусієнко. «Мелодія». Київський ЕКХЗ. 1986
Друга — у чорному вбранні. Вона особлива тим, що у платті відтворена фактура оксамиту за допомогою інноваційної фарби, що була створена на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. На дотик ця сукня неначе оксамитова. Маю цю чудову роботу у своїй колекції. Зверніть увагу, що у руці скрипальки немає смичка, проте зазвичай мало хто помічає його відсутність. Волосся скрипачки, що розвивається, створює відчуття того, як віртуозно скрипачка грає на інструменті. Її скрипка нагадує ніжну квітку — вишукану та витончену.
В. Мусієнко. «Мелодія». Київський ЕКХЗ. 1986
«Скульптурні композиції Владислава Щербини розповідають нам не тільки про музику»
— Краса, якою можна милуватися нескінченно…
– Статуетками на музичні теми у другій половині минулого століття люди охоче прикрашали оселі. Ці фігурки ставили на піаніно або комод. Чимало дітей у той час вчилися у музичних школах. Фортепіано та скрипка були особливо популярні. Тож ці фігурки відображають той час, який вже став далеким минулим. До речі, чимало митців надихалися музикою під час створення своїх робіт, зокрема легендарний скульптор Владислав Щербина.
— Його роботи дуже колоритні.
– Вони розповідають нам не тільки про музику. Кожна статуетка має сюжет. Робота Владислава Щербини «Скрипалик» розповідає нам про те, як дівчина закохується у талановитого хлопця, що грає на скрипці. На його обличчі бачимо натхнення, на її — захоплення. Музика та кохання нерозривні. Невипадково чимало музичних творів присвячено цьому високому почуттю.
В. Щербина. «Скрипалик». Київ. 2011
Парна композиція В. Щербини «Козак грає, дівка мліє» зберігається в Національному історико — етнографічному заповіднику «Переяслав».
В. Щербина. «Козак грає, дівка мліє». Київ. 1980
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з дослідницею історії українського фарфору Людмилою Карпінською-Романюк про те, що фарфорові Проня та Голохвастов — мрія багатьох колекціонерів.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
На фото у заголовку В. Мусієнко. «Мелодія». Київський ЕКХЗ. 1986
Фото з альбому Людмили-Карпінської Романюк
