Федір Кричевський: Музи та родичі з полотен першого ректора Академії мистецтв 22.05.2026 18:35 Укрінформ Шедеври живопису митця з Національного художнього музею України прямують до США
Картини, як і люди, потребують захисту під час війни. Живописні полотна одного з найвидатніших українських митців – Федора Кричевського – пам’ятні кожному. Зокрема, твори «Автопортрет у білому кожусі», «Наречена», триптих «Сім’я» з актуалізованими сьогодні об’єднаними смислами «Любов», «Сім’я», «Повернення» знаходяться поза межами свого постійного місця зберігання, Національного художнього музею України. Вивезені разом з іншими найкращими роботами у 2022 році під обстрілами для демонстрації у дружніх європейських країнах, вони два місяці перебували у рідних стінах в рамках виставки «В епіцентрі бурі. Сецесія в Україні». Це тривало з кінця листопада 2023 року, коли внаслідок ворожих атак українські музеї зустрічали відвідувачів, вмикаючи генератори. Місія культурної дипломатії продовжується.
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець ексклюзивно повідомила Укрінформу, що невдовзі поціновувачі матимуть нагоду побачити живописні шедеври Федора Кричевського разом з іншими найкращими творами українських митців за океаном – у США. А ми тим часом з очільницею музею та завідувачем науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данилом Нікітіним з’ясовуємо, скільки всього збереглося робіт першого ректора Української академії мистецтв, який був одним із її засновників у буремному 1917 році; чи вдалося впродовж останнього часу віднайти твори, про які раніше не було відомо; та чи створював митець портрети вождів у радянський період.
Згадуємо також про участь картин Федора Кричевського у Венеційській бієнале; замовчування його творчості протягом дванадцяти років, починаючи з кінця 1920-х років; захоплення подорожами та фотографуванням разом із другом Іваном М’ясоєдовим. А ще розібралися, чому «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» та «Портрет дружини Наталі» представляють незвичайну особисту історію митця.
ФОТО НЮ, ІСТОРИЧНІ ДУМИ КОБЗАРІВ ТА ЗАКОХАНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІ ОБРАЗИ
Графічний автопортрет Федора Кричевського
Мистецтвознавці зазначають: від Ренесансу Федір Кричевський перейняв співучість та гнучкість видовженої лінії, її ритмічність і спрощеність композиційної форми; від кубізму – міцну конструктивність та лаконічність у побудові форми і композиції; від імпресіонізму та фовізму – яскраву декоративність живопису, зокрема, легкість сміливого мазка, чистоту й прозорість кольору. «Він нагадував майстрів Ренесансу», – так згадував про свого наставника його учень Сергій Григор’єв, ректор Київського художнього інституту у 1951–1955 роках.
Федір Кричевський народився 22 травня 1879 року в багатодітній родині у місті Лебедин – нині це Сумщина. Після скасування козацького полково-сотенного устрою місто входило до Харківської губернії. Батько працював земським фельдшером у Ворожбі, неподалік Лебедина, де минуло дитинство майбутнього митця. Обдарованому юнакові довелося навчатися в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури та Петербурзькій академії мистецтв, оскільки імперія-загарбниця українських земель, зруйнувавши заклади Гетьманщини, зосередила навчання митців виключно на своїй території.
Ще в дитинстві Федора та його старшого брата Василя батько брав із собою на ярмарки до Лебедина, Сум, Охтирки, Ромен, де кобзарі виконували історичні пісні та думи. Загалом Російській імперії не вдалося викорінити козацький дух, хоча минув чималий час після того, як саме в Лебедині, після різанини в Батурині восени 1708 року, жорстокий ставленик поневолювача України Петра І, князь Меншиков, чинив розправу над прихильниками гетьмана Івана Мазепи. До речі, Василь Кричевський став творцем нового українського стилю в архітектурі – Українського архітектурного модерну та автором Державного герба УНР, проєкт якого Центральна Рада затвердила 22 березня 1918 року.
Федір Кричевський «Наречена»
Федору Кричевському російські критики і цензори доволі швидко почали закидати, що він мав «слабкість любити все рідне». Хоча саме за виразно українську «Наречену» після закінчення Академії мистецтв у 1910 році йому було присвоєно звання «Художник» із правом викладати в середніх та вищих навчальних закладах і надано безоплатне закордонне мистецьке відрядження терміном на рік. Тож він мав можливість ознайомитися з роботами митців в Австрії, Італії, Німеччині та Франції. А коли, як звіт після поїздки, виставив поряд з італійським мотивом «Ринок у Римі» картину «Весільний обряд в Україні», то в Петербурзі потрапив у немилість. Крім того, для захисту диплому Федір Кричевський написав і другу роботу. Вона – «Оплакування Христа» – довго перебувала у сховищах через релігійну тематику. Вперше її представили лише у 2017 році на ювілейній виставці «Майстер і час» у НХМУ.
Щоб зрозуміти глибоке коріння художника в українських традиціях та історії, а також усвідомити всю повноту його таланту й обізнаності із зарубіжним мистецтвом, варто звернутися до його юності. Вступивши на навчання у 1896 році до Школи живопису, скульптури та архітектури, Федір Кричевський потоваришував із молодим видатним маляром Іваном М’ясоєдовим – єдиним сином відомого заможного художника-передвижника Григорія М’ясоєдова, який мав великий маєток поблизу Полтави, у Павленках (нині це територія Полтавської гравіметричної обсерваторії). Молоді митці часто влаштовували пленери з натури, відтворюючи оголену натуру, наслідуючи античні скульптури. Це не могло не викликати неабиякої цікавості у місцевих мешканців. До речі, з тих часів збереглися десятки фотографій Федора та Григорія, якого батько у листах називав Аполлоном. Напевно, досить рідкісний фотоапарат був у заможній родині М’ясоєдових.
Картину «В царстві амазонок» Федір Кричевський створив у період навчання в академіїРазом Федір Кричевський та Іван М’ясоєдов відвідали міста й села, де колись бував Тарас Шевченко: Сорочинці, Яготин, Михайлівку, Харків, Миргород, Переяслав, Київ, Чернігів… Багато малювали з натури. У Кричевського навіть був задум створити власну серію картин і малюнків як продовження «Живописної України» Кобзаря.
Удвох друзі-митці побували на коронації англійського короля Едуарда VII 9 серпня 1902 року. 23-річного Федора Кричевського до офіційної делегації включили як художника, якому доручили виконання замальовок церемонії.
СЕСТРА МАРІЯ У 70 РОКІВ ПОДАРУВАЛА МУЗЕЄВІ КАРТИНУ, НА ЯКІЙ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ ЗОБРАЗИВ ЇЇ 11-РІЧНОЮ
Через картини Федора Кричевського можна ознайомитися з його родиною та найближчим оточенням. «Портрет Параски Кричевської – матері художника», який зберігається в колекції НХМУ, він написав у 1904 році, після поїздки до Великої Британії. Мистецтвознавці зазначають, що на стилістику і настрій цієї роботи українського митця вплинув шедевр англо-американського майстра Джеймса Вістлера «Аранжування у сірому та чорному. Портрет матері» (1871). На обох полотнах – жінка, зображена сидячи, у профіль, у чорній сукні. Федір Кричевський створив контраст між темним силуетом сукні та кольоровим багатством оточення, серед якого найактивнішим елементом є барвиста українська хустка. Відтак його художній твір значно емоційніший, він дотичний до традиції українського малярства, де почуття передаються за допомогою кольору.
Федір Кричевський «Портрет Варвари і Марії Кричевських» (фрагмент) та «Дівчинка в блакитному»
У Полтавському художньому музеї зберігається «Портрет Варвари і Марії Кричевських», створений у 1902–1903 роках. Старша та молодша сестра-підліток художника зображені у народному вбранні і є уособленням впевнених у собі українських жінок. Традиційні автентичні строї є однією з ознак творчості митця, який захоплювався українською старовиною, колекціонував вишиванки та інше вбрання, а також предмети побуту. «Федір Григорович був безмежно закоханий у народне мистецтво, тому все… тішило його зір, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами в скринях», – згадував художник Леонід Чичкан.
До колекції Лебединського художнього музею імені Бориса Руднєва входить рання імпресіоністична робота Федора Кричевського «Дівчинка в блакитному». На ній він зобразив у 1900 році також молодшу сестру Марію – одинадцятирічною. Вона стоїть із розпущеним каштановим волоссям на тлі зелені в довгій блакитній сукні. Білий крислатий капелюх окреслює контури обличчя, а чорна нитка намиста додає контрасту до світлих тонів убрання. У руках вона тримає два довгих пір’ї павича – розповідають, що понад століття тому їх використовували як елементи декору та оберіг від негативної енергії. Картину музею у 1960-му подарувала 70-річна сестра художника Марія.
Триптих «Життя» Федора Кричевського
У Національному художньому музеї України зібрано найбільшу кількість живописних робіт Федора Кричевського – 62. Серед них лише кілька можна вважати ідеологічними. «Хрущов серед селян» (1940–1941) мало впізнаваний; «Шахтарська любов» 1935 року зображує пару молодих людей. У «Переможцях Врангеля» (1934–1935), щоправда, чітко зображено червоноармійців; проте й ці образи не вписуються в канони соцреалізму.
Триптих «Життя» – одну з найвизначніших та найвідоміших своїх робіт – Федір Кричевський написав у 1927 році. Полотно є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар-нуво. Центральна частина «Сім’я» наступного року привертала особливу увагу відвідувачів Венеційської бієнале та італійської преси. А частина «Повернення» – зображення батьків з безногим солдатом – експонувалася у 1933 році на виставках у Копенгагені та Варшаві.
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ, ОДРУЖЕННЯ, ХАТА З ШЕСТИКУТНИМИ ДВЕРИМА, «ТАРАС БУЛЬБА» І ЗНИЩЕНИЙ «ДОВБУШ»
Київський період життя і творчості Федора Кричевського розпочався у 1913 році. Митець став спочатку викладачем, а згодом – директором Художнього училища. В його мистецькому доробку з’явилася, зокрема, картина «Три покоління». У центрі цього полотна – Лідія Старицька, з якою художник познайомився в Шишаках на Полтавщині. Також є «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі». Цю жінку, яка мала доньку, дослідники називають музою митця протягом майже восьми років.
Спарені картини. Підпис: «Портрет дружини художника Лідії Старицької на золотому тлі» (фрагмент) і «Портрет дружини Наталі»
У 1917-му Федір Кричевський одружився з Наталією Павлівною Савицькою – двадцятидворічною ученицею Київського художнього училища, яку він також зобразив на полотні. Дослідниця Валентина Рубан-Кравченко вважала, що Лідія Старицька благословила цей шлюб. Такий висновок мистецтвознавиця зробила з опису ситуації в листі Катерини Кричевської-Росандич – двоюрідної онуки художника по лінії Василя Кричевського. Федір, який у всьому довірявся Лідії, привів вагітну Наталію познайомити й запитав поради, що йому робити? Старицька відповіла: «Одружуйся!».
Тоді, в період бурхливих історичних подій, Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, Василь Кричевський та інші діячі засновували омріяний державний вищий мистецький навчальний заклад в Україні – Українську академію мистецтв. Вже у 1919-му художникові довелося перебратися до Шишаків. Далі були роки спроб уникнути молоху радянських репресій за проукраїнську позицію.
Ескізи будинку Федора Кричевського
Пізніше Катерина Кричевська-Росандич (1926–2021) описувала свої дитячі враження про той будинок. Вперше вона там побувала трирічною, коли її батько – Василь Кричевський-молодший – працював у сусідніх Яреськах на зйомках фільму Олександра Довженка «Земля». Вдруге – влітку 1937-го. Одинадцятирічною запам’ятала хату з різьбленням і шестикутними дверима, де зберігалися роботи раннього періоду творчості «діда Феді», а також портрет її прадіда Григорія Яковича Кричевського.
У 1932–1933 роках Федір Кричевський переїхав працювати до Харківського художнього інституту. Створював ескізи сценографії та костюмів до постановки опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». Готував ескізи на конкурс пам’ятника Тарасові Шевченку. Тоді ж завершив створення п’ятиметрової картини «Довбуш» (1931–1932), яка в Харківському художньому музеї згоріла під час нацистської окупації.
Ескізи Федора Кричевського
За анонімним доносом НКВС у 1934 році було відкрито справу на «буржуазного націоналіста» Федора Кричевського. Зокрема, «підшили» фотографії, на яких ексректор вітався за руку з гетьманом Павлом Скоропадським в Українській академії мистецтв. Тоді художника врятував студентський друг Ісаак Бродський, який створив портрети Леніна і майже всіх знаменитих комуністів. Він особисто приїхав до Києва, щоб захистити того, хто юнаком ставав стіною за нього в Петербурзькій академії, коли його намагалися образити інші.
Перед Другою світовою війною радянська влада знову почала заохочувати українських митців. Федору Кричевському у 1939-му присвоїли ступінь доктора мистецтвознавчих наук, а навесні наступного року надали звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Проте у 1943-му художника позбавлять цього звання. Адже спочатку він не евакуювався до Уфи (бо не оформили виїзд дружині), а згодом знову не вписався у плани спецслужб, виїхавши за кордон. У 1946-му, хворіючи, чотири місяці добирався до Києва, де його вже позбавили житла. Прихисток знайшов поблизу столиці, в Ірпені. А наступного року, 30 липня, митця не стало.
ДОСЛІДЖЕННЯ 222 ГРАФІЧНИХ ТВОРІВ ТА НОВЕ ВИДАННЯ ПРО ФЕДОРА КРИЧЕВСЬКОГО
У 2020 році меценати передали до колекції Національного художнього музею України 222 графічні твори художника Федора Кричевського. Це малюнки, начерки та ескізи зі збірки Ольги Гершуні, яка отримала великий архів першого ректора української Академії мистецтв у спадок від матері, Аріадни Павлівни. Остання близько спілкувалася з вдовою митця, Наталею Кричевською, та опікувалася нею в останні роки життя. Документальну частину, пов’язану з життям Федора Кричевського та його родини, Ольга Гершуні подарувала музею у 2018 році. Про існування цих матеріалів було відомо раніше, частину творів показували на виставках, проте системне вивчення та дослідження їх відбувається нині.
Юлія Литвинець та Данило Нікітін
Завідувач науково-дослідного відділу графіки НХМУ Данило Нікітін зазначає, що ескізи та начерки дають змогу моделювати процес роботи художника над образами та сюжетами його картин. Наприклад, існує багато варіантів начерків до поеми Тараса Шевченка «Катерина». Деякі з них Федір Кричевський виконав лише олівцем та розфарбував аквареллю, а окремі встиг почати писати темперою на полотні. Художник зображував, зокрема, Катерину замріяну та у розпачі; зустріч Івасика з батьком-москалем; і фінал, коли Івасик із кобзарем слухають пташок.
«Можна дійти висновку, що Федір Кричевський створював начерки відповідно до свого хисту та рівня майстерності, сподіваючись, що, можливо, його роботи будуть схвалені», – каже Данило Нікітін. – «Його грандіозна творча індивідуальність у такий спосіб намагалася протидіяти системі. Митцю доводилося зважати на її вимоги. Він не хотів, але врешті-решт радянський режим доконав його вже у 1940-ві роки».
Начерки до «Катерини» Тараса Шевченка
Генеральна директорка Національного художнього музею України Юлія Литвинець розповідає, що в період сучасної повномасштабної російсько-української війни існує великий запит на виставкові проєкти та видання про митців, чиї біографії за радянських часів спотворювали ідеологи або й зовсім замовчували. На «Книжковому Арсеналі» видавці презентують довгоочікуване дослідження «Федір Кричевський» Валентини Рубан-Кравченко. Науковці НХМУ стали консультантами у його підготовці й додали всі уточнення щодо атрибуції творів видатного українського митця станом на нинішній рік.
Достеменно відомо, що чимало картин Федора Кричевського було втрачено в роки Другої світової війни. Однак музейники вважають, що з часом можуть бути виявлені нові роботи митця.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото Олександра Клименка
Репродукції картин надано Національним художнім музеєм України
Культура Музей Митець