51 доба в лісовому «курорті» 30.05.2026 12:30 Укрінформ Як у ЗСУ готують новобранців під час базової загальновійськової підготовки
Протягом минулих десяти місяців початковий вишкіл бійців у Збройних силах України відбувається за оновленою (шостою) редакцією програми базової загальновійськової підготовки (БЗВП).
Цей курс «на вході» у військові реалії проходять усі мобілізовані та новобранці, які потрапляють до війська вперше або повертаються у стрій після значної перерви. Саме під час стартового вишколу особа без відповідного досвіду та знань оволодіває основами військової справи: вчиться володіти зброєю, діяти в бою, працювати у складі підрозділу та виживати в складних умовах.
Про новітні акценти «початкової школи» фронтового життя, Укрінформ дізнавався в одному з навчальних центрів Сухопутних військ ЗС України.
ВІЙНА ДАЛЕКО ВІД ВІЙНИ
«На БЗВП до нас прибувають новобранці, яких мобілізували територіальні центри комплектування або які прийшли до війська за системою рекрутингу, – розповідає Владислав, прес-офіцер навчального центру. – Відмінність лише в тому, що перших сюди направляють із ТЦК, а других – із військових частин, які вони самі обрали для проходження служби й до яких повернуться після завершення базової підготовки».
На тактичному полі.
Офіцер зазначає, що тут, як і в усіх інших навчальних центрах ЗСУ, вже майже рік діє оновлена програма базової загальновійськової підготовки. Від початку повномасштабного вторгнення її неодноразово коригували та змінювали з урахуванням реалій війни: збільшували обсяг матеріалу та термін навчання. Чинний курс триває 51 день. Його суттєво посилили додатковими годинами за тими напрямами, які сьогодні є вирішальними для виживання бійців на фронті, а саме, з протидії дронам, тактичної медицини та роботи в умовах високої інтенсивності бою.
Загалом із усього часу, виділеного на базовий вишкіл, сорок дві доби відведено безпосередньо на навчання. Ще сім днів передбачено на відпочинок, і два – на вирішення адміністративних питань.
Ми спілкуємося в розташуванні одного з навчальних підрозділів, під кронами старого соснового лісу. Бліндажі, укриття, інше «господарство» – все облаштоване поміж дерев, заглиблене в землю й замасковане. Типовий пейзаж тилового військового табору.
Із місцевих особливостей – повітря. Воно тут справді особливе, не схоже на природну лісову суміш екстрактів хвої, соснової кори та вогкого грибного присмаку. У палітру запахів бору відчутно вплітаються терпкий трунок живиці зі свіжорозпиляних колод та ефіри відпрацьованого пального – електрику тут виробляють генератори.
По дорозі до цього місця, далеко позаду залишилося колишнє військове містечко, де раніше, до початку великої війни, вирувало звичайне армійське життя. Нині у збезлюднілих казармах, парках бойових машин і навчальних корпусах панують протяги й пустка.
З міркувань безпеки військові давно залишили довоєнний ППД, тож тепер там все непривітне й насторожене. Слідів «прильотів» небагато, але вони вперто тримаються в полі зору: закіптюжені вікна, обгорілі рештки дахів, проломи у стінах…
Через постійну загрозу повторних ворожих ракетно-дронових атак старе військове містечко стоятиме пусткою, доки вирує війна.
ТЕПЛОЇ ВАННИ НЕ БУДЕ
Натомість локації, де наразі триває базовий вишкіл новобранців, нагадують вулик. Тут справді чути невпинне дзижчання, як у сонячний день на пасіці. Присутність дронів у небі стала обов’язковою умовою сучасного військового вишколу. Курсантів навчають протидіяти ударним FPV, ухилятися від скидів, правильно маскувати власні позиції, збивати малі безпілотники зі стрілецької зброї та зберігати психологічну стійкість у критичних ситуаціях, коли небезпека чатує зверху.
Перше навчальне місце, яке нам показують, – невелике тактичне поле на лісовій галявині.
Від керівника занять, якого звуть Русланом, дізнаємося, що тут новачків навчають основ роботи у складі бойових «двійок» – по черзі пересуватися від укриття до укриття, прикривати один одного та пильнувати «повітря», адже безпілотник над головою може з’явитися будь-якої миті. Нібито нічого складного, кожна двійка проходить маршрут досить швидко, однак досвідчений інструктор-сержант після кожного виконання вказує на помилки: хтось неправильно тримав зброю під час руху, інший замешкався, ухиляючись від скиду, і той влучив зовсім поруч. Щоразу по завершенні розбору звучить порада, як діяти правильно та на що звернути увагу.
За три-чотири хвилини, доки «двійка» долає дистанцію, дехто встигає добряче спітніти – ця стометрівка в повному бойовому спорядженні таки виснажлива.
Руслан каже, що бійці, які відпрацьовують вправу, на БЗВП прибули лише три дні тому, для них вишкіл тільки починається. Чимало цих чоловіків старші за сорок, проте фізичні навантаження вони долають без нарікань і ставляться до зауважень інструктора з розумінням, адже йдеться про речі, без яких на фронті не обійтися. Рекрути цієї групи підписали контракт, тож їхня вмотивованість має просте пояснення.
На іншому навчальному майданчику – мобілізовані. Новобранці долають «психологічну» смугу. Її сценарій передбачає просування на позиції умовного «передка» під тиском звукових та візуальних подразників. Із динаміків, установлених неподалік, долинають крики російською, артилерійська канонада, різкі кулеметні черги, свист снарядів та мін, стогін поранених. Навіть коли знаєш, що все це лише аудіоефекти, відчуття дискомфорту виникає само собою. Для більшої реалістичності впродовж усього маршруту, поки хлопці тягнуть на собі додатковий боєкомплект, пакунки з водою та харчами, вибухають цілком справжні імітаційні гранати, якими підопічних «підбадьорює» невгамовний сержант-інструктор. А над верхівками дерев сновигає «ворожий» FPV-дрон, що точно не додає приємних вражень…
Словом, така БЗВП – це не про «теплу ванну». До того, з чим незабаром із високою ймовірністю доведеться зіткнутися на фронті, необстріляних новачків тут намагаються підготувати фахово.
ЗДОЛАТИ СЕБЕ
Ще один блок у підготовці новобранців спрямований на формування довіри до побратимів. Інструктор Дмитро, з яким знайомимося на наступній локації, розповідає про вправу, за виконанням якої спостерігаємо. Вона побудована на командній роботі. Суть – військовослужбовець має повністю довіритися групі і, стоячи на підвищенні, впасти спиною назад, на руки товаришів, які страхують унизу.
Сенс вправи – змусити новобранця повірити у побратимів.
З боку це видається доволі простим, аж доки не оголюється типовий психологічний бар’єр, який змушує людину інстинктивно зберігати контроль над ситуацію й озиратися, напружуватися, виставляти руки і втримувати рівновагу. Власне, сенс вправи – змусити курсанта здолати це внутрішнє відчуття недовіри й прийняти, що в певний момент він залежить не лише від себе.
Дмитро, який власний бойовий шлях починав звичайним піхотинцем ще в перший рік повномасштабної війни, а в інструктори перевівся вже після кількох поранень та контузій з думкою «…лише б, не комісували», каже, що на фронті військовослужбовець постійно покладається на побратимів, тих, хто прикриває сектор, евакуйовує поранених чи працює поруч під обстрілом. Тому до психологічної підготовки новачків, за його словами, в навчальному центрі ставляться не як до чогось другорядного чи «для галочки».
Навпаки, із перших тижнів БЗВП, курсантів привчають до розуміння, що у бою окрема людина майже ніколи не діє сама.
940 НАБОЇВ ПЛЮС
Із того, що впадає в око – колишні армійські методики із паперовими мішенями та монотонною стрільбою по нерухомих цілях відживають. Війна, де FPV-дрон може атакувати швидше, ніж солдат встигає змінити магазин, змусила кардинально переглянути саму логіку навчання новобранців. Тепер між теорією та виходом на бойові стрільби з’явився ще один етап – цифрова симуляція бою.
У навчальному центрі нам показали, яким саме є сучасне поєднання полігону та VR-лабораторії. У напівтемному тирі замість звичних мішеней – панорамний екран із проєкцією поля бою. Саме тут курсанти проходять початкову вогневу підготовку перед тим, як вийти на стрільбище вже зі справжніми набоями. Сценарії на екрані постійно змінюються: від відкритої місцевості з рухомими цілями до міської забудови, де поміж будівлями раптово з’являється техніка.
Інструктор пояснює, що головна ідея комплексу полягає в тому, щоб не просто навчити людину правильно прицілюватися й натискати на спусковий гачок, а і сформувати базове розуміння «механіки бою».
Одне із завдань інструктора – допомогти курсантам сформувати базове розуміння «механіки бою».
«Військовослужбовець має контролювати зброю, рахувати боєприпаси, вміти від’єднувати магазин, перезаряджатися і далі вести вогонь». – Розповідає керівник занять.
Саме тому зброя тут бойова, з реальною вагою, ергономікою та навіть імітацією віддачі. До автоматів і гранатометів під’єднані системи, які за допомогою компресора відтворюють поштовх після пострілу. Магазини запрограмовані на конкретну кількість «набоїв», тож хаотично затиснути спуск тут не вийде, курсант буде змушений діяти так, ніби вже перебуває на реальній позиції.
Серед інших можливостей комплексу – імітація погодних умов: вітру, опадів, температури повітря. Тобто навчання намагаються максимально наблизити до тих факторів, із якими військові стикаються під час реального бою.
Окремий сценарій у цифровому тирі відводиться боротьбі з FPV-дронами. На екрані маленька ціль стрімко рухається просто на позицію стрільця, змушуючи бійця реагувати інстинктивно й без затримки. Реалістичність ситуації така, що новобранець перестає сприймати виконання вправи як звичайну стрільбу по мішенях і намагається втримати концентрацію в умовах постійних подразників та дефіциту часу на ухвалення рішень.
На вогневому рубежі у цифровому тирі.
Крім того, симулятор не замінює бойових стрільб, а навпаки, працює як проміжний етап перед ними. Тут можна багаторазово повторювати вправи без витрати боєприпасів, коригувати помилки й моделювати сценарії, які складно або надто дорого відтворити на звичайному полігоні.
«Ось у такому місці військовослужбовці займаються перед тим, як вийти на вогневу позицію вже з бойовими набоями. – Пояснює інструктор. – Згідно з чинною редакцією БЗВП, за час навчання новобранці мають відстріляти понад 940 бойових набоїв кожен».
КОНТРСТРАЙК У РЕАЛІ
Наступна локація більше нагадує декорації до тактичного шутера, ніж звичний навчальний майданчик. Лабіринт із вузьких проходів, кімнат і коридорів, складених із рухомих модулів та мішків із піском, легко змінює конфігурацію буквально за кілька хвилин. Інструктор, наче гід у музеї, який проводить екскурсію, зі знанням справи розповідає про свою «кунсткамеру», не приховуючи гордощів за своє «господарство». «Сьогодні вхід у будівлю може бути справа, завтра – зліва, а післязавтра зміниться кількість кімнат, напрямки проходів і навіть логіка руху всередині приміщення. – Розповідає офіцер. – Курсанти не повинні запам’ятовувати маршрут, тут ми їх навчаємо адаптуватися».
Саме тут новобранці відпрацьовують одну з найскладніших для необстріляної людини вправ – дії в малих тактичних групах під час штурму та зачистки будівель.
На старті двійка бійців готується до заходу. Позаду – ще двоє курсантів разом з інструктором. Вони спостерігають, аналізують помилки, вчаться не лише на власних діях, а й на чужих.
«Тут важлива комунікація й робота в парі. Людина не повинна забігати в приміщення наодинці», – пояснює керівник занять.
Коли перед очима кимось зрежисований хаос віртуального бою.
Під час штурму команди подають не лише голосом. Жести, короткі сигнали, рухи корпусом – усе має значення. Один прикриває сектор, інший рухається вперед. Перед входом – першою у приміщення «заходить» імітаційна граната. Далі – вогонь на пригнічення з-за рогу, швидкий захід у приміщення, перевірка секторів, переміщення вздовж стін.
Та головною особливістю цього комплексу є навіть не сама «забудова», а те, що відбувається навколо неї.
Щойно група починає рух, простір оживає. У різних секторах раптово спалахують стробоскопи, вмикаються сирени, чути вибухи, автоматні черги й шум FPV-дронів.
Завдяки швидкому миготінню стробоскопів виникає оптичний ефект: об’єкти, що швидко рухаються або обертаються, здаються нерухомими або уповільненими.
До того ж із вентиляційних каналів подається дим. Подекуди відчуваються навіть специфічні запахи ґрунту, гару чи гниття, щоб створити максимально наближене до бойового середовище.
Інструктор наголошує, що все це зроблено навмисно, щоб перевантажити людину подразниками.
МОЗКОВИЙ ШТУРМ
«У реальному бою, – зауважує інструктор, – боєць майже ніколи не перебуває в «стерильних» умовах полігону. Йому доводиться ухвалювати рішення в хаосі, під звуки вибухів, у диму, в умовах дезорієнтації та психологічного тиску. Саме тому під час БЗВП ми поступово привчаємо курсантів працювати не в комфорті, а в перевантаженому середовищі, де мозок інстинктивно намагається «зависнути» від надлишку подразників».
За всім, що відбувається в лабіринті, інструктори стежать із центрального пункту керування. На моніторах у реальному часі видно переміщення групи, вже зачищені кімнати, сектори, де ще можуть залишатися умовні противники, та «втрати» серед особового складу.
Цей комплекс побудований на технології LaserTag, кожен військовослужбовець має датчики ураження та сенсори серцебиття. Система фіксує не лише умовне «поранення», а й реакцію організму на стрес. Після завершення вправи психологи та інструктори можуть буквально по хвилинах розібрати поведінку бійця: де він розгубився, коли почав панікувати, як реагував на вибухи, чи втрачав контроль під тиском.
Оборона віртуальної позиції.
Окремо тут моделюють атаки FPV-дронів, евакуацію поранених, заходи у приміщення після вибуху гранати, роботу в темряві або з використанням приладів нічного бачення.
«Ми маємо максимально дезорієнтувати людину. Шум, дим, спалахи, постійний рух. Але навіть у цих умовах вона повинна виконати завдання», – каже оператор комплексу, який під час вправ буквально «режисує» сценарій бою, змінюючи рівень складності просто в процесі.
Якщо група діє надто впевнено – кількість подразників збільшують. Якщо курсанти починають «сипатися» – навантаження частково знижують. Тут справді є місце своєрідній тактичній імпровізації.
Примітно, що йдеться не про підготовку вузькоспеціалізованих штурмовиків. Інструктор наголошує, що усе це – звичайна базова загальновійськова підготовка для мобілізованих, частина з яких кілька тижнів тому взагалі не тримала в руках автомат.
Військовий каже, що крізь такий «пресинг» уже пройшли сотні новобранців. І головний ефект цих занять не лише в навичках зачистки приміщень. Тут людина миттєво усвідомлює сенс усіх виснажливих тренувань на полігоні, постійних переміщень, команд, роботи в парах і нескінченних повторень одних і тих самих дій до автоматизму.
Коли курсант опиняється всередині цього контрольованого хаосу, абстрактне «навчання» раптом набуває дуже конкретного, зрозумілого кожному сенсу.
Бо помилка тут означає умовне «поранення», а в реальному бою може вартувати життя.
АДАПТАЦІЯ ДО ВІЙНИ
Ще одна характерна риса з побаченого – поступове переміщення значної частини навчання під землю.
У глибині лісового масиву нам показують новий, повністю автономний підземний навчальний корпус. По суті, це окремий захищений комплекс із системою життєзабезпечення, кількома виходами, навчальними класами та тренажерами. Причина такого рішення очевидна: ракетні загрози змушують навіть до адаптації самого процесу підготовки військових.
Тепер під час повітряних тривог вишкіл не зупиняється, курсанти вже перебувають у захищеному просторі.
Підземний навчальний клас.
Саме тут екіпажі танків відпрацьовують взаємодію ще до того, як сісти у справжню «броню». У класах встановлені динамічні тренажери, які імітують рух бойової машини по маршруту, роботу екіпажу, наведення та стрільбу.
Перед виїздом на полігон механік-водій або навідник спочатку проходить вправи саме тут. Це дає змогу уникнути великої кількості помилок ще до роботи з реальною технікою, економить її ресурс і пришвидшує адаптацію новачків.
В одному з класів курсанти працюють із програмою «Кропива», системою, яка давно стала звичним інструментом сучасної війни. Тут майбутніх членів танкових екіпажів навчають орієнтуванню, роботі з маршрутами, навігацією та координацією дій.
І все це теж є частиною нової логіки БЗВП, модель якої українська армія, нехай під тиском важкого фронтового досвіду, повільно, з помилками, але вибудовує крок за кроком до Перемоги.
Іван Ступак, Київ
Фото Данила Антонюка
Мобілізація Курсант Війна з Росією БЗВП