Вінниччина провела в останню путь ще одного героя, який загинув, боронячи рідну землю від загарбників. По дорозі, встеленій серпневими квітами, Ігоря Бучацького привезли до рідного дому. Не так він обіцяв приїхати до матусі, ой не так. Говорив, що чекає відпустки, а на хвилювання і тривожні запитання завжди відповідав: «Усе добре». Та яке там добре — під Бахмутом… Здається, до самого неба злітав розпачливий зойк його мами: «За що?!» За що вбили її дитину вороги, за що їй таке горе, найбільше горе — ховати сина. Йому назавжди 38 років.
«Життєвий шлях Ігоря — такий звичний для тисяч українців. Народився у Вербці, після закінчення школи навчався на зварювальника у Крижопільському ПТУ. Працював за фахом у Києві, потім повернувся в рідні місця, трудився на Городківському цукровому заводі, згодом — у Вінниці на СТО. На війні — з березня 2023 року», — розповідає місцеве видання «Сільські новини».
Воїн був водієм 4 аеромобільного відділення аеромобільного батальйону. Але 27 серпня 2023 року поблизу Іванівського, що у Бахмутському районі, Ігор Бучацький, виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, за її свободу і незалежність загинув.
«Війна забрала не лише його життя, а й мрії. Він ще міг так багато зробити… Ігор служив вірою і правдою за нашу Батьківщину, за спокій сердець та майбутнє кожного українця. Україна втратила ще одного Героя, який щиро її любив та боровся за неї до останнього подиху».
Воїна відспівали у місцевому храмі, після чого велика скорботна процесія рушила на кладовище.
Воїна в останню путь повели земляки і бойові побратими
Там, як і на мітингу, люди просто плакали, слухаючи тужливе голосіння матусі воїна, відчуваючи, яка велика біда шугає над Україною.
Раніше «ФАКТИ» розповідали історію життя, кохання та героїчної смерті командира мінометного розрахунку Валерія Грудєва.
Читайте також: «Мій тато — Герой» написано на чорній футболці дівчинки: болюча історія про полеглого українського захисника
