Війна триває, і в людях зростає напруження. В останній місяць весни співробітники Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству зафіксували збільшення кількості звернень та надали 1403 консультації. За їхніми словами, найчастіше люди зверталися до психологів щодо фантомних звуків вибухів, панічних атак, страху померти, втратити родину чи знову потрапити під окупацію. Також багато звернень надійшло через сварки з дітьми та кризи в родинних стосунках. Чому після понад року повномасштабної війни не всі українці змогли «звикнути» до таких викликів — питаємо у психолога.
– Через домашнє насильство до нашого центру звернулися 316 жінок та 58 чоловіків. Ще 107 людей отримали консультації від мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, які функціонують у місті. Збільшилася і кількість людей, які перебували в кімнатах кризового реагування. У травні такими послугами скористалися 48 людей: 27 жінок, 18 дітей та 3 чоловіків. У притулках перебувало 9 людей, — пояснила «ФАКТАМ» Олена Штиря, психологиня Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству. — Зростання психічної напруги всередині людини викликане різними зовнішніми чинниками, як то збільшення обстрілів, очікування контрнаступу, збільшення цін разом з зменшенням доходів, відсутність стабільності тощо, призводить до того, що людина починає шукати найпростіший спосіб позбавитися тієї напруги. Оскільки особа не має досвіду, як то зробити екологічно по відношенню до себе і до інших, це призводить до неконструктивного, але разом з тим тимчасово ефективного способу — «зірвати злість» на «безпечний об'єкт», яким найчастіше стають саме близькі, як то дружина, діти, чи батьки, що не можуть дати відсіч такій поведінці.
Читайте також: «Дуже дієва техніка»: українська співачка розповіла, як долає стрес через війну
Часто кривдники не усвідомлюють справжні причини свого роздратування, переносячи вину за нього на оточуючих. Фантомні звуки вибухів, панічні атаки, страх померти, втратити родину чи знову попасти під окупацію — це реакція на ненормальні обставини, в яких ми всі перебували і досі продовжуємо перебувати. Кожен такий випадок потребує індивідуального підходу. Ці симптоми при поверненні відчуття безпеки після нашої перемоги можуть згодом зникнути самостійно, але інколи для позбавлення від цих проявів потрібна допомога спеціалістів психологів або медиків.
За минулий місяць збільшилась кількість звернень чоловіків та дітей, але в процентному відношенні звернення жінок залишаються лідером. Людина є невід'ємною від суспільства і все, що відбувається навколо неї, має вплив на неї, в тому числі і збільшення обстрілів і новини про загиблих.
— Що вас особисто вразило під час спілкування із людьми, які скаржились на ту чи іншу проблему? Чи часто люди плачуть, коли діляться цим болем? Як їх можна заспокоїти?
– Найбільше вразило почуття провини за те, що під час війни люди звертаюся з особистими проблемами. Фраза: «Я розумію, що зараз війна, вибачте, що вас турбую, але в мене проблема… І хоч зараз війна я хочу вирішити ту проблему, вибачте, що потурбувала». Ніби під час війни люди не мають права на особисті проблеми. Сльози під час розповіді — то гарний знак, горе треба виплакати, це фізіологічна розрядка для організму незалежно від віку чи статі. Гірше, коли людина хоче плакати, та не може. Якраз дозвіл на сльози може і заспокоїти людину. Плакати можна, будь ласка, не стримуйте сліз, поплачте мені. Слова: «заспокойся», «зберися», «візьми себе в руки» можуть посилити почуття провини та сорому. Також не варто говорити: «все буде добре», бо це може викликати агресію зараз або у перспективі.
Краще сказати: «Я поруч, до мене можна звертатися по допомогу» — якщо у вас дійсно є сили допомогти.
Читайте також: Не всі люди потребують лікування: лікар про панічні атаки
— Розкажіть, що таке фантомні звуки вибухів, причини появи, і як самотужки можна то здолати?
– Фантомні звуки вибухів — найпоширеніше зустрічаються уві сні. Людина чує вибух, навіть відчуває вібрацію від нього, і прокидається, хоча в реальності того вибуху не було. Насправді таке явище було виявлене та описане науковцями ще у мирний час у людей, що не зіштовхувалися з обстрілами, і тоді причини цього так і не були знайдені.
Після травматичних подій це може свідчити про спроби психіки осягнути та подолати реальний травматичний досвід. Чи потрібно з цим щось робити, залежить від того, наскільки це явище впливає на якість життя. Якщо це поодинокі випадки, то можливо психіка впорається з цими проявами самостійно. Якщо це системні прояви, то тут бажано звернутися по допомогу до спеціаліста.
— Про страх померти та втратити рідних. Як це проявляється і що робити, аби не зійти, так би мовити, з розуму?
– Для страху смерті або втрати близьких зараз є усі підстави. Знову залежно від того, наскільки це впливає на якість життя. Можливо для подолання цього страху достатньо лише його усвідомлення. Наприклад: «Так, я зараз боюся… що я можу для себе зробити, щоб почуватися у більшій безпеці?» Якщо це йдеться про рідних чи близьких, які знаходяться дійсно в небезпечній зоні, то можна побачити в них не об'єкти, з якими щось неодмінно погане трапиться, а дорослих людей, які можуть впоратися з небезпекою або попросити допомоги у оточуючих. Це про довіру до дій і вибору інших людей. В таких випадках допомагає якась дія, направлена на допомогу, наприклад, внесок у спільну перемогу, це може бути донат на ЗСУ, або плетіння маскувальних сіток, або інша благодійність чи волонтерство, необов'язково пов'язане з війною.
Читайте також: «Ослаблений імунітет, проблеми зі шлунком — це може бути прихований стрес»: як із цим боротись
— Від багатьох чую, що війна повномасштабна більше року і вже всі «звиклись», так би мовити. Чи згодні ви з цим твердженням? Бо у даному випадку виходить, що звикли не всі.
– «Звикнути» до війни — це міф. До цього неможливо звикнути, але можна пристосуватися. Способи пристосування у кожної людини свої. Інколи це про «заморозку» своїх почуттів, інколи про прийняття, інколи про дисоціацію чи про втечу в залежності.
Насправді ми застосовуємо всі навички, досвід і ресурс, який накопичили ще в довоєнний час. Звичайно ми опановуємо і нові стратегії, але база для цього все одно попередньо набутий досвід. Тож якщо немає досвіду екологічного прояву своїх емоцій, а є лише одна стратегія — стримувати, то нервовий зрив дуже ймовірний наслідок.
— Як залишитись у доброму психологічному стані під час війни?
– Навколо багато насильства, ми не все можемо припинити. Єдине, що ми точно можемо зробити — припинити насильство щодо себе самого (самої). Стати до себе добрішими, ніжнішими, приймаючими та підтримуючими.
Раніше «ФАКТИ» публікували розмову з психологинею Світланою Чуніхіною: «Як продовжувати жити, коли весь світ злетів з котушок».
