Письменник Олег Ущенко у книзі «За тиждень – Великдень!» ділиться старовинними рецептами паски з Опілля Ексклюзив 17.03.2026 18:12 Укрінформ До книги «За тиждень – Великдень!», що тільки-но з’явилася у львівському видавництві «Свічадо», увійшли не тільки згадки про релігійне свято, а й старовинні рецептури паски та бабки з Опілля.
Про це кореспонденту Укрінформу повідомив автор книги «За тиждень – Великдень!», постановник, письменник і волонтер Олег Ущенко.
«Ця книга про Пасху, якої більше не існує. Вона про те, що бачили та запам’ятали дитячі оченята. Тепер святкування відбуваються інакше. Після виходу різдвяного видання (книга «Їде, їде Бог на санях» – ред.), ми зробили висновок, що необхідно "витягувати" з-під асфальту минуле, щоб воно не загубилося у бетонних джунглях сучасності. Ці спогади для історії, щоб не забути, як ми жили у ті хиткі совєтські часи… У книзі навіть є один рецепт паски та один бабки», – розповідає Ущенко.
За його словами, віднесення паски до солодкого хліба почалося із 70-х років.
«Традиційно, паска – це великий круглий обрядовий хліб, а бабка – та ж сама паска, але солодка, з сухофруктами та іншими доповненнями. На Опіллі на освячення у кошику несли паску, не солодку здобу. І такою вона була не тільки на Опіллі, а по всій Україні. Адже тоді було всюди скрутно із білим борошном. А цукор вважався розкішшю. Ми застали вже солодку паску, котру випікали з великої кількості жовтків. Згадую, одного разу моїй мамі запропонували швидкий рецепт паски, то він починався з того, що "потрібно 50 жовтків…"», – згадує письменник.
З його слів, на Опіллі до Великодня починали готуватися одразу після завершення Різдва. У часи нестачі, люди завчасно намагалися придбати продукти для святкового столу. Тоді світ поділявся на радянські свята та релігійні.
«Радянські були несправжні та формальні. Їх використовували для прання і обробки городів, а до релігійних, насправді, готувалися», – додав Ущенко.
Як згадує письменник, вже за місяць до Великодня починали пекти дрібну випічку, котру зберігали у полотняних мішечках. Згодом пекли коржі, сирники, маківники та рулети. У кожній хаті було не менше десяти видів усіляких пирогів та перекладанців. Паску починали випікати у Великодній четвер, або ж п’ятницю, оскільки вона мала бути свіжою.
«На Опіллі паска мала пектися, як казала моя бабуся, при чистій хаті і помитих дітях. Дівчаток перед тим купали у запашних травах, і це був окремий ритуал. Перед паскою обов’язково молилися, ще як ставили закваску на тісто. Випікали пасок дуже багато, нормою вважали не менше 10-15», – каже Ущенко.
До кошика, пригадує письменник, ще клали крашанки. Писанки були наявні по всій Україні, але масової популярності набули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
«На Опіллі використовували цибулиння. Бабуся обмотувала кожне яйце марлею та щільно зав’язувала ниткою. Десь на яйці був один шар марлі, десь – два і три. Відповідно і відтінки на яйці, після варіння у лушпинні, теж були різні. Крашанки здавалися мармуровими і виглядали тоді дуже ефектно», – запевняє Ущенко.
Письменник зізнається, що тепер пече паску не солодку, але з десятком жовтків та з родзинками. Говорить, усе варто робити за настроєм. У ці дні головне усвідомити зміст Великодня, адже «у ньому дуже потужний код».
«Для мене Великдень – це ознака пробудження світу і того, що світ ніколи не скінчиться. Навіть після нас люди будуть збиратися, святкувати та вигадувати свої рецепти», – посміхається Ущенко.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка «Війна тітки Світлани», знятий в Івано-Франківську, збирає на дрони в українських храмах у США, ПАР та Канаді.
Фото Укрінформу можна придбати тут
Книги Великдень Письменник Паска