«Херсон: Не/вкрадене»: художники акцентують увагу на полотнах, котрі неправомірно вивезли загарбники 13.03.2026 16:54 Укрінформ Після Львова та Києва етюди й омажі робіт Херсонського художнього музею помандрують в інші міста
Київ слідом за Львовом став другим містом, де демонструють експозицію «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» – ініціативу, що виникла як відгук на злочин російських окупантів – протизаконне переміщення восени 2022 року картин та інших артефактів з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
У столиці експозиція представлена у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Отож локація відображає особливі конотації: вже понад чотирирічна широкомасштабна сучасна російсько-українська війна яскраво вплетена в контексти спроб знищення нашої ідентичності та попередній досвід втрат.
«Ми прагнули доставити Херсон до Києва – і ми це зробили. Цією виставкою ми привертаємо погляд до всіх тимчасово окупованих Росією українських територій і до тих людей, котрі живуть та очікують на визволення», – зазначає ініціаторка та кураторка ініціативи Олена Балаба.
Більш як 10 тисяч музейних експонатів із збірки Херсонського художнього музею, які зухвало викрали російські загарбники, утримуються в неволі у ворога, констатує директорка розграбованого закладу Аліна Доценко. Країна-агресор не надає про них чіткої інформації та використовує для пропаганди й виправдань своїх військових злодіянь.
Тим часом українські мистецтвознавці, музейники та художники намагаються у різний спосіб безупинно нагадувати про мистецькі витвори, котрі незаконно переміщені на підконтрольні РФ землі. Активістами керує сподівання на те, що у цифрову епоху за сприяння Інтерполу можливо скоріше повернути Україні викрадені полотна й інші музейні коштовності.
ПОЛОТНА З ХЕРСОНСЬКОГО МУЗЕЮ – У РОСІЙСЬКІЙ НЕВОЛІ
Ініціаторка проєкту Олена Балаба. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Херсон – це брама до Криму, акцентує мистецтвознавець з Одеси Олена Балаба. Відтак проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» – це опір тимчасовій окупації і півострова, і лівого берега південного міста, окрасою якого був Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка.
«Найбільше у світі я прагну, аби росіяни відчепилися від нас навіки. Щоб покинули окуповані українські території, щоб тікали без оглядки та більше ніколи сюди не втручалися, – коментує Олена. – Щоб Херсон повернувся до звичного життя: відновив всі потрощені ворожими дронами та снарядами споруди; щоб запрацювали музеї, театри; щоб знову можливо було ходити набережною Дніпра та плавати під вітрилами на Конку – надзвичайно мальовничу протоку, що розташована біля тимчасово окупованих Олешок».
Олена Балаба до початку повномасштабної російсько-української війни кілька разів відвідувала Херсон. Неодноразово була там проїздом, коли плавали під вітрилами Дніпром. Пригадує: «Там найсолодші у світі помідори та всі-всі овочі-фрукти. Загалом у мирні часи місто завжди було теплим, комфортним і гарним, як мрія у дитинстві у бабусі серед вишитих подушок».
Однак у період до 24 лютого 2022 року Олені жодного разу не випала нагода побувати в Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка. Через це з особливою досадою сприйняла звістку про нахабне розграбування закладу буквально в останні дні тимчасової російської окупації міста. І вирішила з однодумцями популяризувати музейні полотна Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Давида Бурлюка, Віктора Зарецького, Марії Примаченко, інших художників, – ті понад 10 тисяч мистецьких надбань, які рашисти вивезли вантажівками з Херсону.
Матвій Вайсберг, Олена Балаба і Аліна Доценко. Фото Валентини Самченко
Ідею Олени Балаби від початку підтримав відомий київський художник Матвій Вайсберг. Він є натхненником-організатором колег, котрі не припиняють долучатися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі». Координаторкою стала народжена у Херсоні Роза Тапанова, очільниця Національного історико-культурного заповідника «Бабин Яр»; а співкураторами виставок – Олексій Баула та Антон Логов.
Уся ініціатива базується на картинах із колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, відтак зрозуміло, що задіяні його співробітники на чолі з директоркою Аліною Доценко.
Після окупації Херсону 1 березня 2022 року колектив музею намагався врятувати фонди. Документи вдалося заховати та зберегти. Однак у період з 30 жовтня до 4 листопада російські окупанти вивезли значну частину музейних експонатів на підконтрольну РФ територію.
Директорка музею Аліна Доценко. Фото Олександра Клименка
«Ми були під прицілом. Фізично врятувати 14 тисяч робіт було неможливо. Але ми зберегли документацію і сьогодні першими серед українських музеїв співпрацюємо з Інтерполом, щоб повернути награбоване», – розповідає пані Аліна, керівниця музею.
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО НАДИХНУЛА НА СТВОРЕННЯ АПЛІКАЦІЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОМАЖУ
Львівську виставку присвячували третій річниці визволення міста Херсону від російських окупантів 11 листопада 2022 року. В експозиції Zenyk Art Gallery презентували 29 робіт. Створені вони натхненням та уявою 21 людини: кожен художник чи художниця за власним бажанням обирали музейну картину (на превеликий жаль, вкрадену), до якої створили етюди та омажі.
Виставка в Києві. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Київська виставка запрацювала у дні, коли від початку широкомасштабного нападу Росії на українські землі нас почали відділяти чотири роки. У столичній експозиції нині – 38 написаних і створених етюдів та омажів. Кількість їхніх творців – 28.
Матвій Вайсберг констатує, що до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі» може долучитися будь-який зацікавлений митець, котрий мешкає в Україні. Після того як повноцінно запрацює у своїх стінах Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, ці полотна стануть частиною його колекції.
Омажі та етюди – за визначенням, є мистецькими витворами, котрі апелюють до раніше створених робіт. З французької мови «hommage» – «вдячність», тобто вдячна рефлексія митця чи мисткині на картину іншого художника, котра може мати геть інший сюжет і образи.
Тоді як етюди є переосмисленням раніше написаних полотен. Кожна така нова робота – це ескіз та її дослідження сучасного автора чи авторки.
Відтак ініціатива «Херсон: НЕ/вкрадене» в цілому креативно популяризує українське мистецтво і є акцією, якою організатори й учасники безперервно наголошують: «Не мовчи! Українські картини – в російській неволі. Злодії повинні бути покарані, а музейні цінності – повернуті».
«Помідори у вазі» Марії Примаченко, омажі Ілони Кузнецової і Оксани Цюпи
Є приклади, коли сучасні художники, котрі долучилися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Етюди та омажі», одночасно обирають для себе одну й ту саму музейну картину – і в експозиції зустрічаються дві щойно створені роботи та невеличка репродукція тієї, котру викрали окупанти. А загалом, це одразу три історії, які резонують сенсами.
Творчий діалог через роки з Марією Примаченко, котра пережила Другу світову війну, вирішили вести Оксана Цюпа та Ілона Кузнецова. В результаті в київській виставці глядачі бачать дуже різні роботи сучасних мисткинь, яких надихнуло на творчість яскраве декоративне панно «Помідори у вазі» легендарної Марії з Болотні на Київщині, лауреатки Шевченківської премії, чиї роботи демонстрували в Парижі ще в 1930-х роках.
Сучасна мисткиня Ілона Кузнецова з Дніпра у проєкті «Херсон: НЕ/вкрадене» представила несподіваний витончений білосніжний омаж як завжди яскравої роботи Марії Примаченко. Ілона проводить паралель з античною скульптурою, представляючи об’ємне зображення «білим по білому» промовистих навіть назвою «Помідорів у вазі». Цим авторка доводить, що образи Марії Примаченко залишаються впізнаваними навіть у повній монохромності.
Водночас робота Ілони Кузнецової дає можливість людям з вадами зору взаємодіяти з культурною спадщиною через дотик, тобто додає проєктові інклюзивного виміру. «Тактильні характеристики об’єкта відтворюють фактуру традиційної української мазанки та водночас пропонують уявне занурення у фантазійний світ флори й фауни, притаманний художньому всесвіту Примаченко, – пояснює кураторка ініціативи мистецтвознавець Олена Балаба. – У такий спосіб робота не лише інтерпретує історичні та культурні пласти, а й розширює способи сприйняття мистецтва, роблячи його доступнішим і багатовимірним».
А Оксана Цюпа, створюючи омаж «Помідорів у вазі» Марії Примаченко, створила яскраву текстильну аплікацію. Відвідувачам київської виставки мисткиня розповідає: «Завдяки цій художниці я не боюся відкритих кольорів, люблю стилізації та орнаменти».
Оксана Цюпа (праворуч) біля інсталяції про повернення Україні тимчасово окупованих Росією територій. Фото Валентини Самченко
Оксана Цюпа долучилася до проєкту про Херсонський художній музей, оскільки має свою яскраву гірку історію періоду сучасної російсько-української війни. Основна творчість мисткині – текстильна скульптура: від мініатюрних брошок та ялинкових прикрас до досить великого розміру (50-60 см) авторських ляльок – зокрема, зображень сусідів і просто містян у серії «Поворот на Ірпінь».
У березні 2022 року Оксана евакуювалася з оточеного ворогом міста неподалік Києва через відомий усьому світові Романівський міст. Після деокупації столичної області у художниці померла мати, прах якої вона досі не може поховати. Бо за заповітом після кремації має відвезти його на кладовище села, яке вже чотири роки як тимчасово окуповане в Запорізькій області армією РФ.
Особливого символізму київській виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» надає інсталяція Оксани Цюпи – в’язане дерево, ліва й права частини якого уособлюють тимчасово окуповані з 2014 року та вільні території нашої країни. Кожен відвідувач має можливість поміркувати та прикрасити його «листям», зав’язавши зелені стрічки на знак віри у визволення всіх українських земель.
СВІТОВІ ТРЕБА НЕУХИЛЬНО НАГАДУВАТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ІДИЛІЮ, ЗАТЬМАРЕНУ РОСІЙСЬКИМИ ВІЙСЬКОВИМИ ЗЛОЧИНЦЯМИ
Картина Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року та омаж Володимира Семківа
Аби пізнати в деталях минуле й сучасність через мистецькі твори, варто уважно придивитися на виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» до дерев’яної скульптури хлопця на повний зріст. Його колом обплітають… дрони. Це омаж до картини Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року.
Михайло Жук народився в Каховці, котра нині тимчасово окупована. Навчався у Краківській академії мистецтв. Його прізвище – одного з професорів-засновників Української академії мистецтв – у радянський період замовчували.
Сучасний львівський скульптор Володимир Семків відразу обрав цю картину, викрадену з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, для створення омажу. Оскільки «Казка. Хоровод жуків» Михайла Жука – це європейський стиль та українська культурна традиція.
Картина Михайла Жука за настроєм радісна, мажорна, тоді як омаж Володимира Семківа – це зойк про небезпеку ворожих безпілотників, котрі щодня атакують мирне населення Херсону та всієї України.
Штудія-диптих Дениса Недолуженка (внизу) картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. Фото Валентини Самченко
Тим часом Денис Недолуженко, нині молодший сержант Державної спеціальної служби транспорту, створив етюд-диптих картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. На полотні понад 100-річної давнини – українська ідилія: шлях поміж стиглими хлібами в літню сонячну днину.
Костянтин Крижицький – випускник Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Багато писав Україну: степи, озера, хати… Денис Недолуженко також відобразив український степ і дорогу, розповідає Олена Балаба, тільки сучасну, ґрунт якої залитий кров’ю, якщо її не захищати від російських дронів. Інша робота диптиха – дорога, захищена протидроновими сітками від російських шахедів.
Денис Недолуженко добре обізнаний, що таке поранення та смерті від російської зброї, він постійно з 2022 року рятує людей.
Експозиція об’єднала роботи 28 відомих сучасних художників з усієї України. З-поміж них Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Антон Логов, Ганна Криволап, Владислав Шерешевський, Катя Лісова, Макс Вітик та інші.
Відвідувачі київської виставки. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
«Ми прагнемо, щоб інші музеї також долучилися до цього проєкту, – заявляє Олена Балаба. – І щоб були проєкти: «Крим. НЕ/вкрадене», «Маріуполь. НЕ/вкрадене», «Мелітополь. НЕ/вкрадене», «Каховка. НЕ/вкрадене». Проєкт привернення уваги до викрадених Росією українських музейних експонатів має розширюватися та подорожувати світом».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Укрінформу та Олексія Белюсенка, котрі надали організатори проєкту
Херсон Музей Виставка Мистецтво