«Коли збив перший дрон – не спав добу, настільки яскравими були емоції» Репортаж 13.03.2026 11:02 Укрінформ Журналісти Укрінформу поговорили з військовими з групи БпЛА-перехоплювачів «Хантер» 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади
Вносячи зміни в тактику атак по Україні, російська армія почала використовувати ударні дрони типу «Шахед» на дуже низьких висотах. У відповідь українські воїни збільшують антидроновий захист і роблять акцент на дрони-перехоплювачі. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформував, що в Києві та біля столиці в лютому дрони-перехоплювачі знищили більше 70% «Шахедів». Воїни співпрацюють з виробниками для покращення ефективності різних моделей дронів-перехоплювачів, продовжують формувати та навчати екіпажі, а також укомплектовують дивізіони ППО безпілотними системами.
“ЦЕ ЯК МАШИНКА З ПУЛЬТОМ КЕРУВАННЯ, ТІЛЬКИ ЛІТАЄ З ВИБУХІВКОЮ”
Дістатися до місця розташування хлопців було складно: від цієї точки до тимчасово окупованих росіянами земель – лише декілька кілометрів. У групі «Хантер» – два пілоти, сапер та водій. Хлопці працюють з дронами Sting, що в перекладі означає «жало». Перехоплювач отримав таку назву через своє призначення – швидко знищувати ворожі безпілотники, як оса або бджола. Sting може підніматися на висоту до 5 тисяч метрів. Це українська розробка.
Військовослужбовець 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади, оператор БпЛА-перехоплювачів Олександр виконує завдання у складі мобільної вогневої групи вже півтора роки. Початок війни він зустрів у Новій Каховці, де проходив строкову службу. Тоді йому було 22 роки. Після закінчення служби продовжив службу за контрактом.
– Коли я вперше побачив Sting, одразу захотів на ньому політати. Навчатися керувати перехоплювачем ми почали в грудні 2025 року. Ті, хто вміє керувати FPV-дроном, легко можуть переключитися на Sting. Зараз FPV мені здається дуже неквапливим, оскільки має швидкість до 100 км/год, а Sting – понад 200 км/год. Перший «Шахед» знищили напередодні Нового року – це клас, – розповідає Олександр.
Каже, робочі будні бувають дуже напруженими, останнім часом ворожих нальотів стало більше. Хлопці підтримують один одного, жартують, що їдять з однієї миски і вже стали майже сім’єю.
– Наприклад, сьогодні ми вже добре політали. Трапляється й по 10 вильотів за день. Наш екіпаж загалом знищив 11 бойових повітряних об’єктів, з них – два дрони-розвідники. Їх збивати важко, оскільки ці дрони дуже невеликі. Найчастіше тут літають «Молнії», «Шахеди» та «Гербери», – каже Олександр.
Sting має повністю ручне керування – дроном управляє пілот за допомогою комп’ютера або VR-окулярів, що дають змогу оператору бачити шлях польоту в режимі реального часу. У дощ і туман, за словами Олександра, піднімати перехоплювач не має сенсу.
– Це як машинка на радіокеруванні, тільки літає з вибухівкою. При зіткненні з ворожою ціллю вибухає. Зручно, прикольно, гарна картинка – дуже хороший комплекс, – додає.
Олександр каже, що іноді сумує за своєю дружиною, яку рідко бачить.
– У такі миті кажу собі, що маю протриматися ще один день. Часом дуже важко. Водночас ми розуміємо, які наслідки можуть бути, якщо ми не знешкодимо ціль. Дружина вчора говорила, що пишається своїм чоловіком – я розповів їй, як ми збили два «шахеди» за 10 хвилин, – ділиться.
ПЕРЕХОПЛЮВАЧ НАЗДОГАНЯЄ ЦІЛЬ ЗА 5 ХВИЛИН – ВІН ШВИДШИЙ ЗА “ШАХЕД”
Оператор групи Максим у війську більше року. На його рахунку – два збиті «Шахеди».
– У небі немає орієнтирів, не можна вхопитися, наприклад, за гілку. Якщо ворожі цілі рухаються низько, то орієнтуємося по землі. Якщо вище хмар – залишається покладатися на радари. Коли збив перший дрон – не спав добу, настільки сильними були відчуття. Я думав, скільки біди міг зробити цей дрон, якби влучив у ціль, і був радий, що зміг цьому завадити, – каже Максим.
Едуард
А от сапер групи Едуард побачив війну у 2019 році. Зараз йому 27, він так само, як Олександр, служить за контрактом. Родом із Миколаївщини, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, потім через важкі поранення потрапив до 208-ї зенітної ракетної Херсонської бригади. Зараз він займається виготовленням вибухівки і спорядженням перехоплювачів для вильоту. Запевняє, що на «збір» дрона для вильоту йому потрібно до 30 секунд.
– Нам дають сигнал, ми стежимо за ціллю. Коли вона заходить у нашу зону ураження, я беру дрон, споряджаю його на місці пуску, пілот запускає – і приблизно за 5 хвилин він наздоганяє ціль, адже швидший за “Шахед”. Клас. Розумієш, що ця ворожа мерзота вже нікуди не долетить, від неї ніхто не загине, і ти робиш свою роботу не даремно. Якщо ціль не збита, перехоплювач повертається і я його розряджаю. Інколи, коли втрачаємо керування, можемо самостійно підірвати перехоплювач, – каже Едуард.
Він побував у небезпечних місцях на Донеччині та Луганщині.
– До повномасштабного вторгнення я був 8 місяців в АТО – там для мене почалася війна. Потім повоював у багатьох місцях: Лиман, Покровськ, Сєверодонецьк, Мар’їнка, Слов’янськ. Я був розвідником, постійно на лінії фронту. Тричі був в оточенні. Осколкові поранення, травми хребта – кілька разів думав, що віддам душу Богу, – розповідає Едуард.
Підтримує Едуарда його дружина. Зараз жінка займається вихованням їхньої дворічної доньки Уляни.
– Коли я служив у штурмовиках, дуже хотів, щоб у мене колись народилася дочка. Тоді я ще навіть не був знайомий зі своєю майбутньою дружиною, а от про дочку – мріяв. Можливо, ця мрія і врятувала мене від смерті. Завтра малій виповнюється два роки, я сподіваюся, мене відпустять хоч на пару годин її привітати. Подарую їй золотий ланцюжок. Вона хоч і маленька, а вже знає слово «золотце», як справжня леді. Її усмішка – моє життя, – каже Едуард.
Його старший брат теж захищає країну. Спочатку він служив у морській піхоті, але після поранення перевівся до іншого підрозділу. Едуард розповідає, що саме приклад брата надихнув його піти у військо. Додає, що війна його змінила.
– Я пішов на війну у 22 роки. І зараз можу сказати, що тоді навіть не уявляв собі, якою вона є, – каже Едуард. – Але якби зараз мені дали змогу змінити свою долю, я б усе одно пішов цим шляхом. Це моя країна, мій дім і дім моєї доньки. Ми повинні вистояти і перемогти зло. У нас просто немає іншого виходу, і це має усвідомлювати кожен.
Ганна Бодрова, Одеса
Фото Ніни Ляшонок
Безпілотник БПЛА ЗСУ Військові Дрон ППО