“`html
Вшанування пам’яті десантника Артема Бурки (позивний «Бурий») Загальнонаціональна хвилина мовчання 11.03.2026 09:00 Укрінформ Біля двох років вважали зниклим безвісти воїна, якому назавжди 24
Артем з’явився на світ 4 лютого 2000 року на Полтавщині, в населеному пункті Пустовари Решетилівського району.
Завершив Демидівську загальноосвітню школу. Згодом проходив навчання у Полтавському професійно-технічному училищі №31.
У 2020 році юнака було призвано на термінову службу до лав Українських Збройних Сил, яку він відбував у Харківському прикордонному підрозділі.
За значний внесок у справу забезпечення надійного захисту державного кордону України, старанне виконання службових обов’язків та високий рівень професіоналізму Артема було відзначено Почесною грамотою від командування військової частини.
Через два роки, у 2022-му, юнак уклав шлюб. У молодого подружжя народилася донечка, першим вимовленим словом якої було «тато».
Артем не зміг стояти осторонь, коли в державу увірвалася повномасштабна війна.
Хлопця призвали за мобілізацією 4 грудня 2023 року. Боровся на Запорізькому напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
Після виходу на бойове завдання 15 лютого 2024 року, зв’язок із ним обірвався. З 17 лютого Артем фігурував як зниклий безвісти.
Дружина Тетяна робила все можливе, аби розшукати коханого. Об’єдналася з близькими тих, чиї чоловіки, батьки та діти зникли безвісти на фронтах повномасштабної російсько-української війни, та разом організовували акції, щоб привернути увагу до проблеми та пошуку відомостей.
«Сьогодні, вперше за два роки, я тебе обійняла… На жаль, зовсім не так, як мріяла всі ці довгі дні. Мій біль ніколи не стихне. Два роки я чекала, вірила та надіялась: ось-ось, ще трохи — і ти будеш поряд. Але війна розділила нас назавжди.
Ти назавжди залишишся в моєму серці — мій любий чоловік, наш Герой та найкращий тато. Світла пам'ять. Легких хмаринок, коханий чоловік», – написала Тетяна 22 січня 2026 року.
Воїн Артем Бурка повернувся “на щиті” на Полтавщину 22 січня 2026 року. Перед цим його смерть 17 лютого 2024 року в бою було підтверджено результатами ДНК-експертизи.
Церемонія прощання із загиблим героєм розпочалася на його рідному подвір’ї. Вшанувати пам’ять оборонця прийшли рідні, друзі, сусіди, священнослужителі, односельці, керівництво громади та військовослужбовці. Поховання з усіма почестями відбулося на центральному кладовищі села Пустовари.
Вічна шана та пам’ять Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото: Фейсбук-сторінка Танюшка Бурка, Фейсбук-сторінка Артем Попов, Решетилівська міська рада, Суспільне
За матеріалами: Решетилівська міська рада
Створено Українським національним агентством Укрінформ разом з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Російсько-українська війна Хвилина мовчання “`