Триває другий опалювальний період, а в Кривому Розі досі не можуть вирішити, кому доручити установку нової когенераційної системи на базі місцевої теплоелектроцентралі. Майже рік процес закупівлі оголошували, коригували та відміняли. І тільки з четвертої спроби наприкінці 2025 року тендер все ж таки провели — з підсумковою ціною 1,776 млрд грн.
ВІДЕО ДНЯ
Замовником є АТ «Криворізька теплоцентраль» — компанія, що знаходиться у відомстві НАК «Нафтогаз України». Після крайнього оголошення процедури в жовтні минулого року потенційний учасник — ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «МЕТРОПОЛІЯ» — подав скаргу до Антимонопольного комітету, вказавши на дискримінаційні умови та умисне обмеження конкуренції.
Згідно з розрахунками, результатом тендеру стало визначення переможця, чия пропозиція на 206,4 млн грн більша за початкову найбільш вигідну економічно пропозицію.
Рік перезавантажень
Хронологія цієї закупівлі почалася ще в лютому 2025 року. Тоді очікувана вартість становила близько 1,585 млрд грн. На аукціон вийшли 11 фірм, а найменша пропозиція досягла 1,182 млрд грн — майже на 400 мільйонів менше від передбачуваної вартості. Незважаючи на реальну конкуренцію та відчутне зниження ціни, переможця тоді не обрали, а тендер анулювали.
РЕКЛАМА
У липні закупівлю відтворили у вигляді комерційного запиту без аукціону — без розголошення цін і без кваліфікаційних вимог. Згодом оголосили відкриті торги з полегшеними вимогами — досить було досвіду робіт зі зведення та монтажу систем на об’єктах від 5 МВт. Підсумок — 918,8 млн грн. Це найнижча зафіксована вартість за весь період. І саме цю процедуру теж відхилили — нібито через прострочення термінів розгляду. Виходить, що самі порушили — самі й анулювали?
По суті, після того, як ринок продемонстрував можливість виконати роботи менше ніж за мільярд гривень, параметри закупівлі були знову змінені.
Четверта спроба — більш суворі перешкоди
У жовтні 2025 року АТ «Криворізька теплоцентраль» оголосило нову процедуру щодо спорудження когенераційних газопоршневих установок загальною електричною потужністю 75,2 МВт з очікуваною вартістю 1,860 млрд грн. Цього разу документація містила значно жорсткіші критерії:
РЕКЛАМА
- досвід зведення когенераційних установок сумарною потужністю не менше 10 МВт;
- виконання виключно внутрішнього (неконтейнерного) типу;
- здійснення робіт на одному об’єкті;
- обов’язковий досвід пусконалагоджувальних робіт;
- фінансова здатність на рівні не менше 20% від очікуваної вартості з підтвердженням за 2023 або 2024 рік.
Процедура проходила без електронного аукціону.
Найбільш економічно вигідну пропозицію в 1,569 млрд грн від ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Котлогаз» було відхилено. Після низки оскаржень і вердиктів, які скасовував АМКУ (рішення замовника оскаржували двоє учасників тендеру — ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Котлогаз» та ТОВ «Едс-інжиніринг»), переможцем обрали четвертого учасника — ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енерго-плюс» з ціною 1,776 млрд грн.
Різниця між найменшою пропозицією та остаточною сумою контракту становить 206,4 млн грн.
Усвідомлене звуження чи управлінське рішення?
У скарзі ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «МЕТРОПОЛІЯ» до АМКУ вказано, що поєднання вимоги 10 МВт на одному об’єкті, обмеження типу виконання та фінансового порогу фактично відсіяло частину фірм, які мали релевантний досвід, але не відповідали всій сукупності критеріїв.
РЕКЛАМА
Якщо зіставити це з попереднім етапом, де за більш м’яких умов ціна впала до 918,8 млн грн, зміна виглядає промовистою. Складається враження, що після появи небажаного для замовника цінового результату правила були переглянуті.
Чи є це випадковим збігом або результатом управлінського підходу — має встановити орган оскарження та, за потреби, контролюючі інстанції. Разом з тим сама послідовність подій викликає відчуття системності, а не технічної помилки.
Крім того, проєкт когенерації є стратегічним. Мова йде про встановлення установок, переданих міжнародними партнерами, які мали посилити енергетичну стабільність міста в умовах війни.
Днями видання NGL. MEDIA оприлюднило матеріал про те, як українські міста втрачають можливості через зволікання з монтажем переданого партнерами обладнання. Ситуація в Кривому Розі вписується в цю ширшу картину: поки тендери перезапускаються, другий опалювальний сезон спливає без нових потужностей.
Хто стоїть за підрядниками
Замовник тендеру — АТ «Криворізька теплоцентраль» — один з головних постачальників централізованого обігріву для декількох районів Кривого Рогу.
Переможцем змагання стало підприємство «НВП «Енерго-плюс», зареєстроване в місті Кременчук Полтавської області. Кінцевим бенефіціарним власником у реєстрі зазначено Євгена Корфа — депутата Полтавської обласної ради (обраний від партії ОПЗЖ, з 2022 року — депутатська група «За Полтавщину»).
У відкритих джерелах також згадується про зв’язки компанії з Андрієм Тесленком. Останнього пов’язують з ТОВ «Запорізький тепло-енерго проект» і ТОВ «Інвентум Україна» — компаніями, які в різних проєктах виступали підрядниками або партнерами ТОВ «НВП «Енерго-плюс».
Компанія Корфа також є переможцем в одному з тендерів Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», на ремонті якої правоохоронні органи раніше повідомляли про викриття схеми розкрадання коштів. До речі, за інформацією співрозмовників, Тесленко допомагає пролобіювати призначення колишнього функціонера «Центренерго» Сергія Ісаченка на посаду керівника «Центренерго». У червні минулого року «НВП «Енерго-плюс» отримало право поставити комплект обладнання для системи пилопідготовки одного з енергоблоків Трипільської ТЕС.
У вересні 2025 року «ІК «Нафтогазові технології», яку у відкритих реєстрах пов’язують з Андрієм Тесленком, виграла інший тендер від Трипільської ТЕС — підприємство мало здійснювати технічний нагляд за виконанням робіт. Про можливу причетність цього підрядника до ймовірних порушень нещодавно повідомляв Telegraf.
Оскільки Криворізька ТЕЦ перебуває у відомстві Нафтогазу, за даними джерел, до формування технічних вимог останньої процедури був залучений директор з питань теплової та альтернативної енергетики Групи Нафтогаз Олексій Вільховий. Саме він, за словами співрозмовників, наполягав на вимозі встановлення критерію допуску до тендеру «наявність досвіду виконання у попередній період робіт зі встановлення мінімальної потужності 10 МВт неконтейнерного виконання” (на попередніх етапах достатньо було 5 МВт). Нібито саме таке виконання суттєво відрізняється від інших установок. В результаті керівництво компанії прийняло остаточне рішення.
Висновок: чи тільки в цифрах питання?
Чотири спроби за рік. Анулювання процедур після появи значно нижчої ціни. Підвищення вимог на фінальному етапі. В результаті — контракт, укладений на 206,4 млн грн дорожче, ніж дозволяла найбільш економічно вигідна пропозиція.
Скаржники говорять про дискримінаційні умови. Замовник формально діяв у рамках процедури. Але коли правила змінюються після появи дешевшого результату, а кінцева ціна зростає на сотні мільйонів, це вже питання не лише формальної відповідності, а економічної доцільності та якості управлінських рішень.
Якщо саме встановлені технічні та фінансові перепони призвели до відсікання дешевших пропозицій, то мова йде вже про сотні мільйонів гривень можливих надмірних витрат. Ресурс, який міг залишитися в бюджеті або працювати на громаду — замість того, щоб збільшувати вартість одного контракту.
У воєнний час кожен енергетичний проєкт має стратегічне значення. Кожна когенераційна установка — це стійкість системи і шанс забезпечити тепло для населення. Тому рішення, що супроводжуються різким зростанням вартості, потребують максимальної прозорості та чітких пояснень. Інакше виникає закономірне питання: чи справді держава отримала найкращу можливу ціну, чи ж країні доведеться доплатити ще понад дві сотні мільйонів гривень.
Раніше ФАКТИ розповідали, чому єдиному в Україні виробнику сажі — «Кременчуцькому заводу технічного вуглецю» правоохоронці Полтавщини, попри рішення суду, блокували постачання енергетичного обладнання та, як наслідок, позбавляли можливості виробляти продукцію, сплачувати до бюджету податки, забезпечувати людей робочими місцями.