“`html
Евакуація: найцінніший скарб у броньованому авто для алмазів Звіт 28.01.2026 13:57 Укрінформ У Запорізькому регіоні жителів населених пунктів, до яких наближається лінія фронту, вивозять на спеціалізованому транспортному засобі, який надали міжнародні волонтери.
Росіяни поступово знищують ще одне село в Запорізькій області. Щодня з «мапи» краю зникають будівлі, а часом – і цілі вулиці населеного пункту Юрківка Таврійської громади.
Раніше тут мешкало більше 1700 осіб, а зараз залишились окремі мешканці. З початку поточного року ворожі війська атакують його дронами з оптоволокном і обстрілюють керованими авіаційними бомбами. Місцеві жителі, які до останнього моменту сподівалися, що «все скоро владнається», покидають свої домівки та виїжджають…
Репортери Укрінформу спільно із запорізькими правоохоронцями та головним капеланом по Запорізькій області вирушили в Юрківку, щоб вивезти 11 літніх людей, серед яких двоє – з обмеженою рухливістю.
ПЕРЕЧЕКАТИ БОМБАРДУВАННЯ
Ми відправились із Запоріжжя приблизно о 9-й годині ранку. В дорозі отримали повідомлення про повітряну тривогу. Повітряні Сили попереджали про загрозу авіаційного удару. Слава Богу, чи мобільним операторам, інтернет на шляху «працював» досить добре. Ми побачили, що літаки росіян вирушили на пускові позиції, звідки здійснюють пуски КАБів безпосередньо по Юрківці, Комишувасі та інших селах, через які ми мали проїжджати. Прийняли рішення перечекати, зупинилися на трасі. Ми були не одні. Велика кількість автомобілів, що рухались в тому ж напрямку, також очікували закінчення повітряної тривоги обабіч дороги. Вдалині виднівся темний дим, було чутно декілька вибухів – кудись «прилітали» КАБи.
Ми намагалися відстежувати інформацію в моніторингових каналах, прислухалися до звуків у небі, розрізняючи характерні «вибухи», але замість «відбій», там писали: «Ще на пускових», «Вектор той же», «наближаються до Юрківки». Обстріл тривав півгодини. Після того, як ситуація з безпекою покращилась, ми поїхали далі. Після зустрічі з капеланом, поліцейським офіцером громади, евакуаційним загоном поліції, ми нарешті вирушили до Юрківки, де нас чекали шість сімей – 11 людей.
ДВІЧІ РЯТУВАТИСЯ ВІД ВІЙНИ
По дорозі бачимо руйнування від пожеж – наслідки «прильотів», на місці одного з влучань ще навіть тривало горіння, вогонь знищував залишки чийогось будинку.
Зруйновані будинки, пошкоджені транспортні засоби на дорогах, перервані лінії електропередач і… бригада енергетиків, яка відразу після закінчення тривоги відновлювала електропостачання тим, хто ще залишається в прифронтових громадах.
Перша адреса – майже крайня вулиця села. Вона розташована найближче до лінії бойового зіткнення. Від неї до фронту приблизно 12 км.
«Сюди все долітає. Дуже багато оптоволокна, самі бачили, як воно відбиває сонце. Переміщатися селом треба швидко, кожен заїзд сюди – це ризик. Ось ми перший раз заїхали, а вдруге може вже не вийти, тому що нас можуть виявити ворожі розвідники і тоді по нас будуть працювати FPV-дрони. А нам потрібно буде повертатися до Юрківки, плануємо декілька поїздок, тому що родини чекають. Необхідно діяти дуже швидко», – розповідає капітан поліції, керівник сектору ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції Євгеній Токарєв.
Євгеній Токарєв
Він пояснює, що він разом з колегами вже декілька місяців попереджали людей про те, що ситуація погіршується, і вони повинні евакуюватися. Після початку масованих «прильотів» по селу, люди самі звертаються і просять допомогти їм виїхати.
Першими вивозимо літню пару – Параску Олексіївну та її чоловіка Володимира. Обом більше 70 років. Це вже їх друга евакуація за час повномасштабної війни.
Параска Олексіївна та її чоловік Володимир
«Ми жили в Оріхові. У нас була квартира. В Юрківку приїжджали як на дачу, тут мешкали мої батьки, і це колись був їхній будинок. У 2023 році під час обстрілу нашу квартиру зруйнувало – завалило девʼятий поверх і нашу квартиру разом з ним. Влучив КАБ, будинок загорівся. У нас у телефоні залишилися фотографії того жахіття. Приїхали сюди. Обробляли город і жили з нього, і дітям допомагали. У нас троє дітей, чотири онуки і два правнуки. На городі вирощували картоплю, помідори, огірки, малину, полуницю, кавун… поки здоров’я дозволяло. Тепер ми залишилися ні з чим. Вже три дні як не спимо зовсім. Дуже страшно. Постійне «геп, геп, геп», – розповідає жінка.
Ми не встигаємо закінчити розмову з пані Параскою, правоохоронці говорять, що необхідно терміново виїжджати на іншу адресу. В повітрі небезпечно. Постійно щось прилітає.
АВТО ДЛЯ АЛМАЗІВ
На варті з антидроновою рушницею постійно знаходиться поліцейський офіцер громади Дмитро Бєсєдін. Він виконує роль водія та прикриває групу від дронів.
«Захист важливий. Ми вже неодноразово збивали дрони під час евакуації. Це допомагає», – пояснює Дмитро.
Дмитро Бєсєдін
Він родом із окупованого на даний момент Мелітополя. Проте не встиг там попрацювати поліцейським офіцером громади, був змушений евакуюватися до Запоріжжя. Він розповідає, що спочатку працював у Біленьківській громаді, а з 2024 року перейшов у Таврійську і працює тут до сьогодні.
«До початку 2026 року було відносно спокійно. З початку року обстріл громади відбувається кожного дня. Обстрілюють саме житлові будинки. Це комбіновані атаки. Не буває такого, щоб лише дрони чи КАБи. В цілому тут постійна загроза дронів на оптоволокні. Сьогодні нам пощастило, тому що погані погодні умови. Ми завжди дуже швидко працюємо. Люди по селу не ходять. Магазини закриті, найближча аптека – в Комишувасі», – розповідає поліцейський офіцер громади.
Він закликає жителів евакуюватися, поки є така можливість, коли пропонують, щоб не було занадто пізно.
«Зараз настав вирішальний момент, і треба думати про життя, здоровʼя, а не про матеріальні речі», – говорить він.
Одну з останніх забирали з дому 71-річну Діну Василівну. Її син є військовослужбовцем, а невістка доглядає свого батька у Харкові. У будинку, де проживає літня жінка, днями через ворожий обстріл повибивало вікна і двері. Пані Діна закрила їх як могла… старою ковдрою.
«Тут за два дні дахів у половини села вже немає. Люди виїжджають. Постійно літають дрони, «шахеди». У підвал бігала. Хоча знаю, що бувають випадки, коли люди ховаються в підвал, і їх вбиває. На щастя, у нашому селі мало постраждалих», – розповідає жінка.
Вона наважилась виїхати, тому що сусідка запропонувала. Наразі їде до Запоріжжя, квартиру будуть винаймати, а далі – буде видно.
Правоохоронці передали всіх людей капелану Ігорю Корнієнку, який відвозив їх до Запоріжжя на спеціальному захищеному автомобілі.
«Це броньований мікроавтобус, один з тих, що у нас є. Ми на ньому здійснюємо евакуацію людей. Тут багато місць. Траплялось, що і 20, і 30 людей вивозили. Колись він перевозив діаманти десь в Італії, а зараз транспортує людей», – розповідає капелан.
Він також підкреслює, що ситуація в громаді складна, і евакуювати таку кількість людей з різних адрес в один день дуже важко. Однак, коли мирні жителі потребують допомоги, просять про порятунок, то вони мають бути поруч.
Фото Військові Запоріжжя Війна з Росією
“`