Пам'яті актора, атлета, бійця Івана Кононенка (позивний «Конон») Хвилина мовчання 25.01.2026 09:00 Укрінформ Загинув у ході боїв у Курській області, майже рік числився зниклим безвісти
Завжди йшов попереду. Завжди боронив своїх. Завжди окриляв – все це говорять про Івана Кононенка ті, хто знав його у житті або в соцмережах.
Іван з’явився на світ 26 липня 1983 року в Києві. Середню освіту отримав у школі №179 з поглибленим вивченням фізичної культури, де на заняттях він не тільки робив нормативи, а й перевищував їх. У 2000 році вступив відразу до двох університетів, але вибрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет – ред.). Під час навчання активно брав участь у наукових конференціях, завершив декілька наукових робіт з ветеринарної хірургії.
Водночас Іван закінчив військову кафедру й отримав звання молодшого лейтенанта запасу (зв’язок), чудово вивчив англійську мову. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення у приватній ветеринарній лікарні «Еквус», де рятував життя найбільш беззахисним – звірятам.
У 2008 році Іван захистив магістерську дисертацію.
Разом з тим, життя Івана було пов’язане з творчістю і спортом. Він був членом команди знаменитого Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався моржуванням, був призером і переможцем десятків турнірів: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, багато 2-х і 3-х місць та нагороди). Головним досягненням як спортсмена стала перемога на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала вирішальною, після неї Івана запрошували до професійних змагань по всій країні.
Також, як фітнес-тренер, чоловік проводив заняття в київських залах, де навчав початківців базовим принципам. У соцмережах вів відомі сторінки, де ділився простими та ефективними вправами «з тим, що є в наявності» – гантелями з пляшок, перекладинами з гілок, саморобними штангами.
Крім цього, Іван закінчив курси акторської майстерності й довгі роки знімався в кіно, серіалах і рекламі (в основному ролі охоронців, тренерів, силовиків). Одна з перших яскравих робіт – участь у серіалі «Київ вдень та вночі», де він зіграв персонажа, який представляє динаміку міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в якій зіграв товариша нареченого, чий гумор і сила знімають напругу, роль, яка показала його власну вдачу.
У кінострічці «Кріпосна» він постав як суворий поміщик. Фільм «Перші ластівки» приніс роль ментора молоді, де Іван передавав досвід, немов у реальному житті на тренуваннях. А в «Слузі народу» він грав охоронця і фітнес-тренера президента, і цей персонаж додав комедійного забарвлення, підкреслюючи безглуздість бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия сміливість нагадувала про коріння нації. У детективі «Реальна містика» він проявився як таємничий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» – кожна кінострічка розширювала спектр його обдарувань, від комедії до трилера.
Але найбільшою втіхою для Івана було проводити час із сім’єю, ростити двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок широкомасштабного вторгнення, чоловік добровільно вступив до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів – Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» зазнав важкого поранення в бою й майже рік був на реабілітації. Лікарі говорили, що він не зможе повністю відновитися. Однак Іван створив свою програму відновлення, записував відео, щоб його досвід могли використати інші.
Незважаючи на те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не завершена», – говорив він. Після реабілітації Іван Кононенко деякий час працював у територіальному центрі комплектування, але щойно стан здоров’я дозволив, відразу повернувся на передову, підписав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта й очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера відзначено нагородами за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці в соцмережах, що їде за кордон у відрядження та повідомляв, що тривалий час не буде на зв’язку. Його останній допис був обнадійливим, але сповненим тривоги: «Все, поїхав знову за кордон (термінове відрядження), повернусь хз коли, буду без зв’язку». За інформацією сестри Івана, зв’язок із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а повідомлення про те, що він вважається безвісти зниклим, отримала 25 листопада 2024 року. Як виявилося, військовий загинув на території Курської області РФ – біля населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала жодної інформації, крім офіційного повідомлення, що він зник безвісти під час бойових дій на ворожій території. Пройшов більше року, пошуки тривали, але дива не сталося – Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали оборонця на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки та сестра.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Іван Кононенко
За матеріалами Пам'ять, NV, Янголи спорту
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання