Вшанування поета, старшини резерву Олександра Бережного Момент тиші 28.12.2025 09:00 Укрінформ З початком широкомасштабної війни зголосився на передову добровольцем та створював поезії в траншеях
Олександр Бережний проживав у Жовтих Водах на Дніпропетровщині. Був учасником козацького об’єднання, обранцем міськради VII скликання, очільником літературної студії «Горицвіт». Вірний патріот своєї країни, чудовий сім’янин, відданий та сумлінний товариш і співробітник. З вересня місяця 2020 року працював стрільцем третього розряду в стрілецькій групі станції П’ятихатки-Стикова Криворізького загону воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця».
У перший день всеосяжного вторгнення РФ за власним бажанням звернувся до військкомату і був мобілізований. Ніс службу в обслузі 2 механізованого підрозділу 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону Збройних Сил України.
Свій 57-й день народження, 7 березня 2022 року, зустрів зі зброєю в руках. Віддав життя 4 травня під час бойового завдання поблизу Старого Салтова на Харківщині, де велися жорстокі бої. Цей населений пункт наші воїни визволили наприкінці квітня, проте ворог невпинно його обстрілював.
Олександр з’явився на світ у 1965 році у селі Красний Луг П'ятихатського району Дніпропетровської області. Навчався у школі села Пальмирівка, згодом – у Дніпропетровському коледжі автоматики та телемеханіки. У 1984 році був покликаний на військову строкову службу, пройшов шлях від рядового до головного сержанта.
У 1987 році вступив до Дніпропетровського національного університету, тоді ж переїхав до Жовтих Вод. Працював на заводі «Електрон» та комунальному підприємстві житлового ремонтно-експлуатаційного управління.
Олександр був креативною особистістю. Своє відношення до існування та людей, свої задуми та надії, свою громадянську позицію виражав у віршах, котрі почав складати з юності, – говорять про оборонця Лариса Ізмоденова та Олена Кушнерук.
Опубліковані збірки Олександра Бережного – це міркування про минуле України, наше буття, видатних козаків, власні філософські погляди, ліричні мотиви. Особливе місце у поезіях автора займає його рідне місто. Автор описує словами світлий образ землі предків, сивочолих козаків, унікальну природу і мелодійну українську мову.
Чотири поетичні доробки Олександра Бережного, повість і спільна збірка, написана у співавторстві з дружиною Світланою, «Кольорове світло» отримали відзнаки загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання». Чоловік був ініціатором і організатором першого поетичного змагання у Жовтих Водах «Молодий Горицвіт». Пісні на його слова звучали майже на кожному міському святкуванні.
Дружина Світлана так згадує про себе та чоловіка у день повномасштабного вторгнення РФ: «24 лютого ми прокинулись як зазвичай. Я поїхала на працю, а у нього був вихідний. По дорозі до школи, дізналась, що почалась війна. Я миттєво зателефонувала чоловікові, а він каже, що зайнятий по роботі. Міркую, чого це він зайнятий, якщо вихідний. Виявляється, він вирішив іти добровольцем».
Через дві години пані Світлана дізналась, що Олександр вже у військкоматі та очікує на відправку. «Доля дала нам трохи часу, і я встигла годину пробути з коханим. Привезла йому речі, тому що він нічого з собою не взяв. Це була остання наша з ним зустріч», – поділилась жінка.
«Старшина запасу Бережний Олександр був дивовижною, надзвичайно позитивною людиною. У перший день широкомасштабного російського вторгнення на територію України, разом з іншими героями жовтоводцями, не чекаючи на сповіщення і запрошення для проходження військової служби за мобілізацією, прийшов до центру комплектування», – розповів начальник четвертого відділу Кам'янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Бояринцев.
Зі слів дружини, Олександр знав, що буде повномасштабна війна. Протягом її перших місяців безперервно перебував у зоні активних бойових дій.
«24 лютого ввечері їх забрали, а вже вночі був перший бій. Я і вдень, і вночі була на телефоні, чекала дзвінка, змішались всі дати. Були листування, особливо вночі, коли йому не можна було засинати. І щоб не заснути, він мені писав, я завжди відповідала, чи то о першій ночі, чи о третій», – пригадує пані Світлана.
4 травня 2022 року бригада, в котрій служив поет, йшла штурмувати території, щоб зупинити супротивника. Перед боєм, десь о 10 ранку, Олександр подзвонив дружині та пообіцяв: якщо все буде добре – зателефонує ввечері. Бригада відбила напад, проте у БТР влучив ворожий снаряд. Юного побратима полум’я знищило повністю, а Олександра встигли витягти. Проте поранення виявилися несумісними з життям.
І в траншеях Олександр Бережний писав вірші. Цю збірку оборонець-поет присвятив коханій. Написав: «Моїй любій дружині, моєму сонечку, вірші під обстрілами, Харків. Він і вона».
8 травня чоловіка поховали у Жовтих Водах.
Олександр Бережний завжди був впевнений, що все буде Україна!
Вічна шана Оборонцю!
Фото з родинного архіву та порталу «ДніпроКультура»
За матеріалами Укрзалізниця, портал «ДніпроКультура», Жовті Води.City
Пам'ять Війна Війна з Росією Поет Момент тиші