Кислоти вже давно перестали бути частиною професійного догляду – зараз вони є у домашній косметичці практично кожної дівчини. Ці компоненти дійсно допомагають позбавитися зовнішніх дефектів, зробити шкіру сяючою, а тон рівним. Але якщо використовувати їх постійно та безконтрольно, ефект буде зворотним – шкіра перестає відновлюватись та починає реагувати навіть на нейтральні впливи.
“Кислотна втома” – це не діагноз, а стан шкіри, який з'являється при хронічному подразненні та занадто частої ексфоліації, якщо у догляді занадто багато кислот.
Що відбувається зі шкірою при надлишку кислот
Ці компоненти прискорюють відлущування рогового шару та стимулюють оновлення клітин. Зазвичай процес збалансований: ексфоліація компенсується синтезом ліпідів, відновленням міжклітинного матриксу та нормалізацією бар'єрної функції.
Але якщо вплив надто сильний, баланс порушується. Роговий шар стоншується швидше, ніж встигає відновлюватися, а ліпідний “цемент”, що забезпечує захист шкіри, формується неповноцінно. В результаті збільшується втрата води, шкіра швидше втрачає вологу і стає вразливою до зовнішніх подразників.
На цьому фоні активуються запальні механізми, через що шкіра стає реактивною, з'являються роздратування.
Як виглядає “кислотна втома”
Стан рідко проявляється різко. Симптоми накопичуються поступово і можуть довго сприйматися як тимчасова реакція чи звикання. Навіть на тлі цих відчуттів шкіра може виглядати візуально рівною та гладкою, тому розпізнати проблему вчасно буває складно.
-
Стійке почервоніння, але не на конкретних ділянках.
-
Печіння або пощипування при вмиванні та нанесенні засобів.
-
Шкіра починає реагувати навіть на креми з нейтральним складом і м'які засоби, що очищають.
-
Посилюється відчуття стягнутості та сухості.
-
Лушпиння, яке не йде після звичайного зволоження.
Що призводить до такого стану
“Кислотна втома” з'являється не через один засіб, а через загальне навантаження на епідерміс. Навіть м'які формули при регулярному використанні можуть спричинити проблему, якщо шкіра не встигає відновлюватися.
-
Якщо користуватися засобами з AHA та BHA кислотами щодня або надто часто, не даючи шкірі адаптуватись.
-
Якщо використовувати кислоти одночасно з ретиноїдами та агресивними засобами, що очищають.
-
Якщо збільшувати кількість компонентів або наносити їх частіше, коли відразу не бачите ефект.
-
Якщо наносити кислоти на шкіру, бар'єр якої вже порушено.
-
Якщо використовувати засоби з високою концентрацією компонентів у догляді без контролю спеціаліста за складом.
Чому шкіра не встигає відновитись
Ексфоліація – швидкий процес, відновлення бар'єру – повільний. Для синтезу ліпідів, відновлення захисних функцій та нормалізації структури рогового шару потрібен час.
Якщо наносити кислоти частіше, ніж шкіра компенсує ушкодження, вона постійно буде у стані стресу: підвищується реактивність, знижується стійкість до зовнішніх факторів та посилюється запальний фон. Згодом навіть мінімальні подразники – вода, тертя, зміна температури – починають викликати дискомфорт.
У чому відмінність від нормальної адаптації
Короткочасне поколювання, легке лущення чи відчуття тепла на початку використання кислот – нормальні процеси, якщо вони поступово зменшуються.
Якщо симптоми зберігаються тижнями, посилюються чи стають постійними, це свідчить про проблему. Шкіра не адаптується, а перебуває у стані хронічного подразнення.
Як відновити шкіру
Найважливіше – знизити навантаження та відновити бар'єрні функції. Повернути кислоти у догляд можна, але після того, як стабілізується стан, важливо спостерігати за індивідуальною реакцією.
-
Тимчасово виключити ексфоліанти та інші активи, які потенційно можуть спричинити подразнення.
-
Робити лише базовий догляд із мінімальними етапами.
-
Використовувати засоби відновлення ліпідного шару.
-
Відмовитись від інтенсивного очищення або робити його рідко.
Коли необхідно звернутися до лікаря
Якщо почервоніння, печіння та підвищена чутливість зберігаються, незважаючи на спрощення догляду, необхідна консультація дерматолога. У ряді випадків за проявами, подібними до “кислотної втоми”, можуть ховатися захворювання, які вимагають медикаментозного лікування.