Сили оборони України пропрацьовують аеродроми в оперативній глибині «Довгими Нептунами». Дистанція 300–450 кілометрів (Борисоглібськ, Маринівка) — це класична оперативна глибина театру воєнних дій. Саме тут, за межами радіуса HIMARS і зони застосування ATACMS, противник розміщує армійські логістичні хаби й бази фронтової авіації (Су-34), помилково вважаючи їх недосяжними.
Розвиток сухопутної версії ракети Р-360 комплексу «Нептун» (часто її називають «Довгий Нептун») дозволив Силам оборони України перенести війну безпосередньо на стоянки російської тактичної авіації. Якщо британські Storm Shadow працюють по стаціонарних заводах і бункерах, то наші модернізовані «Нептуни» взяли на себе роль головного інструмента вибивання російських Су-34, Су-30 і баз зберігання керованих авіабомб (КАБ) на землі.
Усе тому, що дивізіон може швидко здійснити марш у стартовий район, він захищений своєю ППО від дронів, а вибити його, спіймавши після залпу та ввівши координати в той самий «Іскандер», досить важко — він піде швидше. Так ми отримуємо гнучкість ураження авіації ворога на аеродромі підскоку чи на базі в найвразливішому стані — під час дозаправки й перезарядки БК.
Ось останні вдалі удари:
1. Удар по аеродрому «Маринівка» (29 жовтня 2026 року). Волгоградська область, н.п. Октябрський (понад 400 км від підконтрольної Україні території). Ціль: база 11-го змішаного авіаційного полку 4-ї змішаної авіадивізії (4-та армія ВПС і ППО РФ).
Перед ракетним ударом у регіоні оголосили небезпеку нальоту БпЛА. Імовірно, зграї дронів використовували для розрядки й відвернення уваги ППО — перевантажили канальність зенітно-ракетних комплексів. Під цією парасолькою «Нептуни» низького льоту прорвалися до стоянок.
Супутникова система NASA FIRMS зафіксувала аномальний тепловий сплеск і масштабну пожежу рівно о 02:28 — горіли місця паркування бортів.
ВМС ЗСУ офіційно підтвердили знищення двох винищувачів-бомбардувальників Су-34.
Також відомо про загибель щонайменше двох військовослужбовців 11-го авіаполку, ще двоє отримали поранення. Сподіваюся, хоча б чергові техніки, якщо не пілоти — колупати тил теж треба.
2. Розгром на аеродромі «Борисоглібськ» (15 жовтня 2026 року). Воронезька область (близько 300 км від кордону). Ціль: навчальний і оперативний аеродром базування Су-34М, які безпосередньо готувалися до вильотів, щоб скидати КАБ.
Це надрезультативний разовий удар «Нептунами» по тактичній авіації за всю війну. Ракети змогли накрити літаки, які стояли споряджені боєприпасами на відкритих майданчиках.
Уразили відразу шість модернізованих бортів Су-34М. З них чотири літаки знищили повністю, а ще два серйозно пошкодили осколками.
Для розуміння масштабу: за весь 2026 рік російська промисловість змогла передати у війська лише кілька нових машин цього типу — буквально по три апарати у двох партіях. Тобто один залп «Нептунів» обнулив понад рік роботи авіазаводу в Новосибірську (НАЗ ім. Чкалова).
Дуже сподобалося, як штурман Ілля Туманов, відомий російський блогер, який не дійшов до війни за «русскій мір», не побачив на супутниковому знімку підтверджень і фрагментів розірваних машин. Кулак товариша майора всередині пупса робить дива.
Завдання наше все те саме — ослабити тиск на ЛБЗ сотнями кабів, ураження дефіцитної техніки й вибивання тактичної авіації. Якщо противник відтягнеться вглиб, у стратегічний тил — добре, це мінус ресурс, пальне й години польоту, зменшення кількості бойових вильотів на добу, більша втома пілотів, аварійність.
Якщо ні — не так багато Су-34 здають на рік, а в «Нептуна» вистачить потужності й точності, щоб колупнути бетонний капонір. Для любителів спеціальної олімпіади «чому не Фламінго?»: це різні ніші. Важка ракета з великою ЕПР (ефективною площею розсіювання), яку можна безперервно опромінювати РПЦ (радіолокатором підсвічування цілі) навіть найраніших С-300 — це паліатив. Вона підходить для ураження цехів, хімічних заводів, вузлів зв’язку, НПЗ, домн, групових цілей на кшталт штабу ФСБ, катерів і рембаз.
Навіть якщо прилетіло не точно через КІВ (кругове імовірне відхилення) й радіоелектронну боротьбу, тонни бойової частини поруч вистачає з головою для чистих кімнат і камер вирощування кристалів.
Але вести її треба інакше — вивчаючи графіки вмикання РЛС, реакцію авіації ППО, РЕБ, аналізуючи минулі невдачі. А тут, на аеродромах, буде об’єктова ППО, зрозуміло, що сучасні ЗРК плюс МЗА (малокаліберна зенітна артилерія) — їх потрібно проривати на низькій висоті й дзьобати обваловані капоніри. Бойова частина модернізованого «Нептуна» (осколково-фугасна, масою близько 350 кг) працює інакше: при поверхневому підриві вона генерує шквал високошвидкісних елементів ураження. Це ідеальний інструмент для площинних цілей — осколки перетворюють на решето тонку дюралеву обшивку Су-34, кабіни пілотів, детонують каби, що лежать просто неба, і прошивають паливозаправники. Або проникаюча «голова» забирає капонір.
Важливий момент: удари західною далекобійною зброєю по глибоких тилах РФ часто вимагають погоджень, щоб не перетнути червоні лінії союзників. «Нептун» — суверенна українська зброя. ЗСУ не потрібно просити дозволу в Лондона чи у Вашингтона, щоб стерти авіабазу у Волгоградській чи Воронезькій області.
Та й передані запаси Storm Shadow сильно обмежені, і їх бережуть для унікальних, добре захищених виробничих ліній ВПК (як верстати в Орлі та Єльці). Власне виробництво «Нептунів», незважаючи на складність, дозволяє не залежати від пауз у західних поставках і методично вибивати логістику ПКС РФ.
Річне виробництво фронтових бомбардувальників Су-34 розвідка оцінює в 14 одиниць, але через санкції та удари по суміжниках воно сильно буксує. За неповний рік українські Сили оборони фізично знищили десять машин (і пошкодили ще дві), тоді як російський ВПК зміг вичавити із себе й поставити на крило максимум шість нових бомбардувальників. Це не враховуючи аварійності й планового заводського ремонту. Баланс негативний: Росія втрачає літаки швидше, ніж здатна їх виробляти.
Для нашої піхоти на нулі це абсолютно конкретна математика виживання: це мінус десятки кабів щодоби, які фізично не впадуть на голови хлопцям в окопах під Оріховим. Кожен спалений на стоянці бомбардувальник — це пряма допомога нашому фронту.
Згоріле залізо — лише половина справи. Вибух бойової частини в цеху юстирування чи приміщенні чергової зміни означає гарантовану смерть унікальних фахівців. Техніки з калібрування головок самонаведення чи пілоти не з’являються за клацанням пальців — їх навчають роками. Смерть таких персонажів — це втрата, яку Кремль не перекриє жодними підйомними чи нафтодоларами.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: lb.ua