Осінь традиційно приносить нові виклики. Цієї осені в більшості областей країни почалися тривалі відключення світла, а разом з ними темрява на вулицях, негода й погана видимість. Частина дітей навчається дистанційно й більше часу проводить удома. На п’ятому році повномасштабної війни ми вже знаємо чимало правил безпеки. Та перевірені рекомендації ніколи не бувають зайвими — особливо для родин з дітьми.
Експерти національної програми «Шлях батьківства» зібрали поради ДСНС і ЮНІСЕФ, які допоможуть подбати про безпеку вдома й на вулиці — і поговорити про неї з дітьми без зайвого страху.
Родина в метро, яке слугує укриттям, під час повітряної тривоги в Києві.
Почули повітряну тривогу — дійте одразу
Найважливіше правило просте: не нехтуйте сигналами повітряної тривоги й одразу прямуйте до укриття. Втім, буває, що між сигналом про небезпеку і вибухами часу майже немає, як-от під час атак балістичними ракетами. Тож тільки у випадках, коли дістатися до укриття ви вже не встигаєте, варто заздалегідь визначити найбезпечніше місце вдома.
ДСНС радить скористатися правилом двох стін: коридор між капітальними стінами, подалі від вікон чи інших скляних конструкцій, де можна сісти чи лягти біля опорної стіни. Небезпечні місця — зовнішні кути будівлі, балкон, кімнати з великими вікнами чи дзеркалами, приміщення з газовим котлом чи бойлером, а також підвали панельних будинків. Також не варто користуватися ліфтом під час оголошення повітряної тривоги чи обстрілу, адже між сигналом і вибухами можуть минути лічені хвилини, а через знеструмлення ліфт може зупинитися, і ви залишитеся в ньому.
Якщо повітряна тривога застала на вулиці, шукайте підземний перехід, паркінг чи метро або найближче спеціально облаштоване укриття. Якщо поруч нічого немає, обирайте найнижче місце рельєфу, будь-яке заглиблення, де можна лягти й прикрити голову руками. Тримайтеся подалі від скла, автомобілів, автозаправних станцій, об’єктів критичної інфраструктури та арок.
Якщо сталося так, що ви опинилися під завалами, ДСНС радить насамперед зберігати спокій і берегти сили. Якщо поряд є телефон, наберіть 101 і поясніть, де ви, подавайте сигнали — стукайте по трубах і батареях, свистіть, посвітіть ліхтариком. Відкритий вогонь (сірники, запальничка) використовувати не можна, бо можливий витік газу.
Рятувальники з певною періодичністю влаштовують «хвилини тиші», щоб почути людей — тоді й варто кликати на допомогу. Кричати весь час не потрібно: так можна швидко втратити голос і сили, тож бережіть їх для моментів, коли почуєте, що про це просять рятувальники. Якщо поруч дитина, обійміть її, дихайте разом повільно й весь час розмовляйте: ваш голос для неї — найкраща підтримка.
Відключення світла та безпека вдома
Під час відключень багато родин рятуються генераторами та зарядними станціями, і саме з ними варто бути найуважнішими. Генератор виділяє смертельний чадний газ, який не має ні запаху, ні кольору, тож його неможливо помітити чи відчути. Тому ДСНС наголошує: генератор має стояти лише надворі, щонайменше за шість метрів від вікон і дверей, і ніколи — на балконі, у під’їзді чи іншому закритому приміщенні.
Зарядна станція здається безпечнішою, але й вона потребує уваги: їй потрібна вентиляція, тож під час роботи її не можна накривати чи ховати у шафу або нішу, а також залишати заряджатися на ніч без нагляду. Не підключайте до станції прилади, сумарна потужність яких перевищує допустиму для неї, і не ставте її біля обігрівача, батареї чи води. Якщо станція почала диміти, сильно нагріватися чи з’явився різкий запах, негайно від’єднайте її від мережі (якщо це не створює додаткової загрози для вас) і не використовуйте більше. Якщо станція загорілася, не гасіть її водою, краще відійти на безпечну відстань та викликати рятувальників за номером 101.
Свічки теж можуть бути потенційним джерелом небезпеки. Ставте їх у стійкі металеві свічники на рівній поверхні, на відстані 10 сантиметрів одна від одної, подалі від штор, скатертин, диванів та інших легкозаймистих матеріалів. Перевірте, чи над свічкою немає полиць або шафок, і не паліть її до кінця — залишайте 2–3 сантиметри. Найважливіше — не залишайте запалені свічки без нагляду: гасіть їх, виходячи з кімнати чи лягаючи спати, і ніколи не лишайте дітей наодинці із запаленою свічкою. А за можливості краще взагалі обирати ліхтарик чи лампу на батарейках.
Коли світло повертається, не поспішайте вмикати все відразу: зачекайте 10–15 хвилин і далі починайте підключати прилади поступово, щоб не перевантажити мережу.
Тим, хто опалює дім пічкою чи каміном, варто стежити, аби на стінах печі й димаря не було тріщин, а сама піч не перегрівалася: через несправності в приміщення може проникати чадний газ. Тому в будинку варто встановити датчик чадного газу.
Сигналізатори оксиду вуглецю для житлових споруд, автопричепів та суден.
Окрім того, не обігрівайте приміщення газовою плитою чи духовкою — це також може призвести до отруєння. Електрообігрівачі не вмикайте по кілька в одну розетку, не сушіть на них речі й не залишайте без нагляду. Якщо відчули запаморочення, головний біль чи нудоту, негайно відчиніть вікна, вийдіть на свіже повітря й одразу телефонуйте 103 і 104.
Щоб почуватися спокійніше під час відключень, варто заздалегідь подбати й про запас води. Питної вам знадобиться щонайменше три літри на людину на добу, технічної — 10–12 літрів. Оновлюйте цей запас раз на пів року. Тримайте під рукою ліхтарики, павербанки й аптечку і не забудьте про вогнегасник.
Що варто знати й уміти дітям різного віку
Малюки та дошкільнята рідко залишаються самі, втім навіть поруч із дорослими вони мають знати, що відбувається і як діяти в різних ситуаціях. Покажіть найбезпечніше місце вдома, пройдіть разом шлях до укриття і прямуйте туди щоразу, як лунає повітряна тривога, щоб це стало звичною дією. Поясніть, що генератор, пальник, свічки й газова плита — тільки для дорослих, і тримайте їх поза досяжністю малечі. А ще вивчіть разом із дитиною її ім’я та прізвище й імена батьків.
Якщо в родині є старші діти, які вже залишаються вдома самі, домовтеся з ними про кілька простих правил. Молодші школярі мають знати домашню адресу, де розташоване найближче укриття і де вдома найбезпечніше місце на випадок, якщо не вистачить часу спуститися у сховище. Варто також пам’ятати номери екстрених служб (101, 102, 103) та телефони батьків — і мати їх записаними на папері, якщо телефон розрядиться. З підлітками говоріть і про ризики офлайн та онлайн, а головне — запевніть, що будь-яку ситуацію можна розповісти батькам без страху покарання.
Виходячи з дому, дитина повинна мати при собі мінімальний набір: заряджений телефон і павербанк, ліхтарик, воду, свисток (аби покликати на допомогу у випадку небезпеки) і записку чи картку з контактами батьків. Восени й узимку до цього списку обов’язково додається флікер (світловідбивальний елемент). Через ранні сутінки, негоду й темні вулиці під час відключень світла пішоходів погано видно: людину в темному одязі водій помічає лише з десяти метрів, а зі світловідбивальними елементами та у світлому верхньому одязі — зі 150. Найкраще працюють флікери білого й лимонного (салатового) кольорів, розміром від 15 квадратних сантиметрів, закріплені на рукавах, рюкзаку та ногах з обох боків одягу на рівні очей водія.
Безпека в людних місцях
Ще одна тема, яку варто проговорити, — що робити, якщо дитина загубилася. Це може статися будь-де: у торговому центрі, на вокзалі, у натовпі, коли всі поспішають до укриття під час тривоги. Зі старшими дітьми, вирушаючи у великі простори, можна заздалегідь домовитися про місце зустрічі. А для молодших головне правило — стояти там, де загубилися, і не йти шукати батьків самостійно: так дорослим набагато легше їх знайти.
По допомогу варто звертатися до людини у формі, з бейджем або до людини з дітьми, а з незнайомими нікуди не йти, навіть якщо вони пропонують допомогу чи подарунок. Також для малечі варто зробити бірку з іменем дитини та вашими контактами і прикріпити її до светра чи штанів, а не до куртки чи рюкзака, які можна зняти й забути.
Якщо дитина має інвалідність або особливі освітні потреби, у стресовій ситуації вона може реагувати інакше, ніж очікують дорослі, а персонал чи охорона не завжди розуміють, як правильно діяти. Тому дитині варто мати при собі картку або браслет, де пояснений її стан і вказані контакти батьків чи опікунів. Важливо також проговорити з дитиною: якщо не пускають у укриття або просять піти, треба залишатися біля входу, показати картку й чекати на допомогу.
І ще одне важливе правило мінної безпеки для будь-якого віку: побачив підозрілий або незнайомий предмет — не підходь, не чіпай, відійди назад тим самим шляхом, яким прийшов/-ла, телефонуй 101!
Як говорити, щоб не налякати
Говорити про безпеку — не означає лякати дитину; це домовленість про те, як діяти в різних ситуаціях. Пояснюйте, навіщо кожне правило, коротко й відповідно до віку. Найкраще працює практика: пройдіть разом шлях до укриття, граючись, потренуйтеся набирати номер 101, зберіть разом тривожну валізу й час від часу перевіряйте її вміст, як гру. Замість «не бійся» скажіть: «Я розумію, що тобі може бути тривожно. Це нормально — і в нас є план». Ваш спокій — найсильніший аргумент.
Більше порад та рекомендацій для батьків про безпеку можна знайти на YouTube-каналі Шляху батьківства.
За даними порталу: lb.ua