Днями після першої в історії війни повітряної евакуації на Куп’янському напрямку бійці Code 9.2 витягли повітрям ще двох поранених побратимів. Загалом Сили оборони в жовтні провели чотири такі операції, повідомив начальник Військово-клінічного медичного центру Північного регіону Едуард Хорошун. Перший врятований у такий спосіб піхотинець Костянтин Власенко наразі лікується й готується до протезування. На Запорізькому напрямку відбулася друга медична евакуація повітрям, а на Харківщині — третя і четверта. Це може свідчити про значний прогрес у цій сфері.
«Майбутнє таких евакуаційних місій дуже велике», — зазначає полковник Хорошун. Він переконаний, що такий метод дозволить найшвидше доставляти поранених до хірургічних груп, що, безумовно, зменшить кількість можливих ускладнень та інвалідизацій.
Ці евакуації відкривають нову сторінку в діях Сил оборони, вважає Герой України майор Олександр Настенко. Він особисто сприяв прискоренню перших повітряних евакуацій і покладає великі надії на новітню розробку, здатну транспортувати 130 кілограмів з таких місць, куди не зможе дістатися жоден інший евакуатор.
В інтерв’ю LB.ua Флінт (позивний Олександра Настенка) розповів про процес створення евакуаційного дрона StarGate спільно з компанією SkyFall, його можливості, умови, необхідні для повітряної евакуації, переваги над наземними роботизованими комплексами, а також про перспективи цього методу в цивільному житті та його поточну вартість.
У супроводі «вампірів» і фахівців на землі
Пане Олександре, як і коли виникла ідея евакуювати поранених повітрям?
Ідея була дещо іншою: ми планували створити великий дрон, який міг би нести значну вагу — шість нурсів (некерованих реактивних снарядів). Однак ця ідея трансформувалася через значні втрати, яких зазнає українське військо. Сили оборони активно використовують протипіхотні міни, зокрема «пелюстки», «айкоси» та «стіки». Якщо сусідні підрозділи не втримали позицію і замінували її, щоб запобігти інфільтрації ворожої піхоти, нам доводиться її штурмувати. Під час таких операцій, попри розмінування, бійці все одно можуть підірватися. Уявіть: наші підрозділи просунулися на 14–15 кілометрів уперед. Як провести евакуацію з такої відстані від переднього краю? Це надзвичайно складно. Тому ми серйозно замислилися над пошуком вирішення цієї проблеми.
Над StarGate зі SkyFall ми ретельно попрацювали. Перший політ виконав сам розробник. Дрон був готовий вже близько двох місяців, але ми постійно його вдосконалювали. Були проблеми: він ламався, перевертався, відмовляв зв’язок, прикипали контакти. Це абсолютно новий безпілотник, і випускати його в експлуатацію без належної перевірки, коли йдеться про людське життя, неприпустимо.
Евакуація — це дуже відповідальна справа. Тому виробник вклав у нього максимум зусиль. Результатом став високотехнологічний і надійний виріб. Поки що не можу дати остаточну експертизу через недостатній наліт, але дрон успішно виконав дві евакуації. Цього тижня я поставив завдання евакуювати п’ятьох людей, причому з суміжних підрозділів, оскільки на моїх позиціях поранених наразі немає. Багато залежатиме від конкретних умов. Під час евакуації пораненого за допомогою StarGate задіяний майже весь полк. На дроні встановлено систему РЕБ від FPV, але цього недостатньо, тому я додатково запускаю два «вампіри» з РЕБ для придушення можливих загроз. Це непросте завдання.
Крім FPV, чи є інші загрози для евакуації? Наприклад, ворожі мобільні вогневі групи?
Основна загроза — це FPV. Росіяни вже не використовують масово ракети по посадках, оскільки глибоко інфільтрувалися на нашу територію і не можуть доносити туди важку зброю. Відстань у 20–30 кілометрів робить використання ракет неможливим.
Існують й інші складнощі. Щоб дістатися точки призначення, StarGate кілька разів робить пересадки. Він величезний, його неможливо одразу доставити на позицію, безпечно розкласти і злетіти. Його розкладають у безпечній зоні, а потім організовують «пітстопи» з додатковими батареями. Люди на квадроциклах виїжджають, міняють батареї, і лише після цього дрон летить по пораненого. Він повертається на точку, звідки пораненого забирають квадроциклом чи бронетехнікою, а сам дрон переганяють повітрям.
Наше завдання — не просто здійснити один-два успішні вильоти, а налагодити систему. StarGate для цього підходить краще, ніж апарат, використаний 92-ю бригадою. Він має капсулу, всередині якої розміщується поранений. Є ремені фіксації, камера, мікрофон — з пораненим можна спілкуватися. Це вже справжній промисловий виріб. Я дуже хочу масштабувати його використання. Хлопцям поставлено завдання: евакуювати трьох-п’ятьох людей на тиждень. Це дасть нам цінний досвід та великий обсяг даних для аналізу. А головне — ми врятуємо багатьох тих, кого за інших умов витягти неможливо.
Владислав Польський, командир роти, який вивіз пікапом поранених: «Ще хвилин 10–15, і все було б сумно»
Під час цієї роботи, безумовно, виявлятимуться нюанси, які можна буде покращити. Це природний процес еволюції. Я навіть хочу ввести зміни до штату: організувати два екіпажі санавіації в медроті, забезпечити їх транспортом, причепами та іншими засобами. Щоб на проміжних точках вже були бойові медики, які б надавали першу допомогу пораненому одразу після приземлення дрона.
Я сподіваюся, що прогресивність підрозділу у впровадженні таких інновацій привабить до нас більше людей. Окрім важливої місії порятунку поранених, я сподіваюся, що коли людина обиратиме, куди піти служити, вона надасть перевагу підрозділу, який евакуює людей повітрям. Це не просто питання репутації — це дає надію.
Були випадки, коли я відверто попереджав: «Хлопці, ми йдемо далеко, там заміновано. Дивіться під ноги, не думайте підриватися, бо витягти вас звідти буде вкрай складно». У мене були унікальні евакуації. Під час Куп’янської операції боєць (зараз командир роти) чотири кілометри по відкритій місцевості ніс хлопця на спині. Це надзвичайно важко. А буває, що чоловік, вже немолодий, з відкритим переломом ноги, лягає спати, а вранці помирає. Серце не витримує викиду гормонів.
Отже, швидкість евакуації пораненого має ключове значення. І якщо є можливість швидко забрати його з поля бою, незалежно від тяжкості поранення, це дуже добре. Я докладу всіх зусиль, щоб цей метод розвивався.
Операція «Вівальді» і не лише. Як задіюють на фронті мідлстрайк-дрони — досвід Третього армійського корпусу
Основна складність розробки полягала в тому, щоб обладнати дрон для безпечної евакуації?
Не тільки. Необхідно було підібрати двигуни, забезпечити стабільне перенесення великої ваги в умовах сильних вітрів та вібрацій. Дрон має величезний комплект батарей, адже він летить з вагою 130 кілограмів на 14 кілометрів в один бік і стільки ж назад. Заміна батарей — це вже виснажлива робота. Розробники — молодці. Спочатку дрон глючив, але це нормально для нового виробу. У будь-якого продукту є «дитячі хвороби». Хіба у «вампірів» їх не було? Чи у Heavy Shot? Були, бо коли випускаєш кілька дронів, системних багів ще немає, а коли їх тисячі, виникають неочікувані проблеми.
Скільки часу тривала робота саме над цим евакуаційним дроном StarGate?
Рік. Першу раму ми зробили самі спільно з 1-м Окремим штурмовим полком. Вирізали з алюмінію, пристосували крісло — він мав бути пілотований. Але приїхали представники SkyFall. Вони запропонували інший підхід. У цього виробника є чудова риса: вони щільно працюють з користувачем, прислухаються до його потреб. Бувало, що розробники жили з нашими хлопцями, їздили на позиції. Щоб зробити дрон належним чином, треба в нього закохатися. Це складний процес, як народження дитини.
Як сталося, що повітряні евакуації почали йти одна за одною? Тільки 92-га бригада провела свою, як відразу сталися ще три. Чи всі підрозділи працювали незалежно?
Те, що ми працюємо над цим бортом, було таємницею. Наш борт був готовий, я щойно його отримав і підганяв хлопців, як міг: «Давайте вже вивозити». А тут 92-га бригада евакуювала. Виходить, збіглося в часі.
Кажете, для такої операції задіяний мало не весь полк. Чи потрібен постійний моніторинг обстановки?
Кожен батальйон має свій ресурс. Наприклад, ми задіюємо тих, хто літає на мавіках. Бойова евакуація поки що не має своїх операторів мавіків. Але потрібно проводити розвідку, щоб визначити місце посадки дрона. Він же великий — чотири метри в діаметрі. Йому потрібен посадковий майданчик, який потрібно узгодити з пораненим, щоб його вчасно туди доставили. Майданчик має бути чітко знятий на відео, щоб пілот, який летить вночі, орієнтувався (вночі все виглядає інакше, тому важливо бачити рельєф місцевості). Коли летить цей борт, його супроводжують кілька мавіків; поряд летять «вампіри» з РЕБ. Це складна системна робота. Але побачите: скоро ці «старгейти» з’являться у багатьох підрозділах Сил оборони.
50 тисяч за борт, і буде ще дешевше
Так, я чула новину, що на Харківщині закуповують одразу кілька дронів для евакуації.
Це Харківська обласна адміністрація закуповує нам п’ять дронів за програмою підтримки військових «Харківські крила». Ми звернулися до голови ОВА з пропозицією, він передав нам один дрон, яким вже проводили евакуацію, і зараз купує ще партію.
Скільки коштує такий дрон?
Близько 50 тисяч доларів. Порівняно з цінністю життя це ніщо. Деякі бригади втрачають по п’ять «вампірів» за ніч — це ті самі 50 тисяч.
Але вартість евакуації — це не тільки вартість дрона. Скільки це коштує загалом?
Я не думаю, що тут треба рахувати гроші. Ви бачили відео? Бачили, яка маленька донечка в того врятованого бійця?
Так, але говорити про це також важливо. Важливо, що Україна не рахує гроші, коли йдеться про життя, що Сили оборони не шкодуватимуть зусиль і коштів, щоб урятувати свого.
Загалом, це близько двох мільйонів гривень. Але якщо хочете мою думку, то я не фокусуюсь на ціні. Та й думаю, поки це поодинокі зразки, вони коштують дорожче, а згодом виробник точно знайде шляхи для економії, і ціна знизиться. Пам’ятаєте, їхній «вампір» спочатку теж коштував дорожче? А зараз це зовсім невеликі гроші (близько $8500 за одиницю в базовій комплектації, а на початку повномасштабного вторгнення вартість дрона сягала $20000 залежно від оснащення). Обсяг виробництва дозволяє знизити ціну.
«Спинити розвиток уже неможливо». Куди йде автономність дронів і чи реально ввести ворогу ШІ-донаведення
Скільки тривала перша евакуація? Здогадуюсь, що ви особисто спостерігали її від початку до кінця.
Так, усі переживали, спостерігали. Кілька днів тому ми евакуювали 24-річного хлопця з 129-ї бригади. Він наступив на міну, йому розірвало стопу. Він пробув на тому місці чотири чи п’ять днів. А йшов на заміну наших хлопців-штурмовиків. Поки спланували, продумали місця посадок, як розвезти людей з батареями, поки зарядили їх, а електрики ж нема… Це непростий процес.
Він весь цей час знав, що його планують евакуювати повітрям?
Так, він чекав, дуже чекав. Казав, щойно побачив, що дрон сів, то зрозумів, що це по нього, і швиденько туди заліз.
А складно пораненому забратися в капсулу?
Та це ж шанс на порятунок! Думаю, кожен зможе забратися. Вони на НРК он як видряпуються — на зубах, як то кажуть. Але капсула низька, в неї досить зручно залазити. Гадаю, з часом її вдосконалять. Наші люди креативні, будуть щось удосконалювати.
Евакуація тривала кілька годин?
Приблизно так. Небезпечний момент — коли вже забрав пораненого і несеш його назад, хоч це й займає десять хвилин. А до того, якщо навіть FPV-дрон його зіб’є — це ж пластик, а не людина. А летить він досить швидко.
Успіх залежить від погоди, пори доби?
Бажано, щоб був туман, дощ. У дроні є елементи ШІ, навігація, машинний зір; він сам повертається, коли втратив зв’язок; це дуже розумна машина. Туман — це добре, він добре орієнтується в тумані, а прилетівши, сів — його не видно. Якщо поранений не дуже важкий, можна почекати погоди й летіти.
Новий етап у війні і перспектива на мирне життя
А якщо порівняти повітряну евакуацію з евакуацією наземним дроном?
Забрати бійця з того місця, звідки ми його забрали, на НРК шансів ніяких. А тим більше там, де ходить наш полк. Імовірність, що пораненого доб’ють, — 90%. НРК їздить дорогами, їх контролюють FPV, мінують. А повітрям летиш, де хочеш.
Проблема лише в тому, аби сісти якомога ближче?
Для цього, як я казав, розвідку робимо вдень. Поранений не один на позиції, зазвичай з побратимами, і вони можуть підвести чи піднести його на 20–30 метрів.
Буває, що поранений і один залишається, як перший врятований Костянтин Власенко.
Різні випадки бувають. Але поки що забираймо хоча б тих, хто може переміщатися. Я ж думаю, Костянтин не одразу став таким. Просто понад 400 днів просидів на позиції, а якби його одразу прилетіли й забрали, до такого стану не дійшло б. Поки бактерії починають підкошувати організм, людина ще має запас міцності. Я це називаю «залишковим киснем». Коли хлопці отримують поранення, кажу: «На залишковому кисні виходьте, бо завтра вже не зможете, організм почне слабнути».
Cherry, начмед полку Code 9.2: «Відколи прийняла медслужбу, жоден поранений, який до нас потрапив, не пішов у чорний пакет»
Які шанси зробити повітряну евакуацію основним способом?
Не хочу давати оцінок. Інформації, яку ми отримали, недостатньо для системного глибокого аналізу. Шукаємо рішення, як вивозити людей, яких забрати неможливо. Поки що виходить, а як буде далі — маю певні надії. Я пам’ятаю 2022 рік, коли ми бомбили п…рів, літали з однієї посадки в іншу «вампіром» по 300 метрів, щоб не штурмувати її. А зараз ми евакуюємо людей дронами, і це величезний прогрес. Сам лише факт, що маленька дівчинка може обійняти татка, який поки що в лікарні, вартий усіх зусиль.
Зараз модно говорити, що треба берегти життя солдата. А що ми робимо для цього, я хотів би запитати? Як рухаємося в цьому напрямку? Щось розробляємо?
Як казав один мій старий друг, ще з минулого життя, до війни: «Хлопці, досить говорити про гроші, почнімо заробляти їх. Робімо щось для збереження життя, якусь систему вибудуймо».
Що для цього потрібно?
Готую пропозицію щодо змін до штату, відправлю до Командування Сухопутних військ, щоб мені в медроту дозволили ввести евакуаційне відділення повітряним шляхом. Це дозволить мені офіційно отримувати ці евакуаційні дрони, ставити їх на баланс, списувати тощо. Поки що не знаю всіх тонкощів, як усе буде. Евакуаційні команди точно будуть мобільними. Вони матимуть транспорт, причепи, квадроцикли. Ось отримали запит: 129-та бригада попросила забрати хлопця з позиції, який 40 днів тому отримав травму. Поки радився з хлопцями, ще один запит з тієї ж бригади. Кажу: «Давайте спробуємо обох». А поки що збираємо дані.
Чи росіяни ще не робили спроб створити щось подібне?
Вони мене цікавлять тільки як убиті тушки. Рано чи пізно це з’явиться у всіх.
А ще військові вироби часто знаходять застосування в цивільному житті. Ось перекрили Південний міст, через річку переправитись ніяк, а дроном можна важкого хворого перекинути або когось забрати з затору, з ДТП. Тож думаю, що розвиток буде колосальний.
Це новий етап: ми почали перевозити людину повітрям! Подібні речі створювали раніше в Китаї, але вони коштували 300 тисяч доларів. А в нас було завдання створити дешевий масовий засіб, і не для розваги. Безумовно, це нова сторінка, яку в нас вийшло перегорнути. Упевнений, сюди долучиться багато розумних людей, запустяться паралельні процеси — і все піде.
Джерело: lb.ua