Російські удари по Чорнобильській зоні, по Інституту ядерних досліджень у Києві, де функціонує дослідницький реактор ВВР-М, а також ядерний шантаж Кремля створюють безпрецедентні виклики для радіаційної безпеки всього Європейського континенту.
Водночас запуск власного сховища й альянс зі США вибивають з рук агресора контроль над паливним циклом.
Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива
Уночі 7 червня 2026 року о 02:10 за київським часом ЗС РФ здійснили черговий напад на Чорнобильську зону відчуження. Ворожий безпілотний літальний апарат поцілив у майданчик Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Удар частково зруйнував будівлю приймання контейнерів. На щастя, там відпрацьованого ядерного палива не зберігали. На місці вибуху виникла пожежа, яка охопила 40 кв. м. Рятувальники оперативно локалізували й ліквідували її. Персонал сховища не зазнав поранень. Фахівці НАЕК «Енергоатом» провели моніторинг радіаційного стану. Показники на майданчику залишаються в межах безпечної норми.
Ця атака викликала жорстку реакцію українського керівництва й міжнародних партнерів. Президент України Володимир Зеленський і міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликали світову спільноту негайно відреагувати на цей акт тероризму. Вони назвали удар умисним ядерним шантажем, який загрожує безпеці мільйонів людей. Керівництво МАГАТЕ терміново направило групу інспекторів до Чорнобильської зони оцінити технічний стан об’єкта і зберігання матеріалів. Міністр закордонних справ Естонії Маргус Тсахкна також рішуче засудив російський напад.
Роль сховищ: чому це цінний ресурс
Слід чітко розрізняти радіоактивні відходи й відпрацьоване ядерне паливо. Паливні збірки після завершення роботи в реакторі не стають ядерним сміттям. Сучасні реактори використовують первинний уран лише частково. Відпрацьоване паливо зберігає в собі приблизно 95 % початкового енергетичного потенціалу. Тобто ці збірки є надзвичайно цінним ресурсом для ядерних технологій майбутнього. Фахівці консервують цей ресурс. Аби згодом це паливо переробили й збагатили для нових реакторів.
Ядерна установка ЦСВЯП
Раніше Україна не мала власної інфраструктури для довгострокового зберігання такого палива. І відправляла відпрацьовані збірки до Росії на тимчасове зберігання й переробку. За цю послугу Україна сплачувала РФ близько 200 млн доларів США щорічно. Будівництво власного сховища ЦСВЯП повністю розв’язало цю проблему. Тепер Україна самостійно зберігає паливо з трьох атомних станцій: Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської. Це дозволяє державі заощаджувати значні кошти й нівелює технологічну залежність від Росії.
28 травня 2026 року український регулятор ядерної енергетики видав ЦСВЯП постійну ліцензію на експлуатацію. Цей документ підтверджує повну відповідність об’єкта жорстким стандартам безпеки МАГАТЕ. Сховище розраховане на надійну й безпечну роботу протягом щонайменше 100 років.
Технологічна революція
Новий комплекс у Чорнобильській зоні базується на сучасному сухому контейнерному зберіганні. Ця технологія кардинально відрізняється від старого сховища СВЯП-1, яке працює за вологим (мокрим) типом. На СВЯП-1 паливо Чорнобильської АЕС зберігають у глибоких басейнах з водою. Така система потребує безперервного постачання електричної енергії. Електрика живить потужні насоси, які постійно охолоджують воду в басейнах. Якщо електропостачання зникне внаслідок обстрілу чи інших причин, вода почне нагріватися й випаровуватися, що створює серйозну загрозу радіаційної аварії.
ЦСВЯП сухого типу повністю ліквідує цей ризик. Тут паливо зберігають без використання води: контейнери охолоджують природною циркуляцією повітря, системі не потрібні насоси, клапани, джерела живлення чи постійна присутність оператора. Навіть під час повної втрати електрики на майданчику пасивне охолодження триває і не потребує втручання людини.
Держатомрегулювання видало НАЕК «Енергоатом» ліцензію на експлуатацію Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Конструктивна броня Holtec: як американські технології стримують удари
Енергоатом збудував сховище в тісній кооперації з провідною американською корпорацією Holtec International. Технологія базується на пасивній безпеці й використанні надміцних багатоцільових контейнерів.
Підготовка і зберігання палива складаються з кількох етапів. Спочатку персонал завантажує відпрацьовані паливні збірки в герметичний багатоцільовий контейнер БЦК-31 безпосередньо на АЕС. Цей пенал вміщує 31 збірку для реакторів типу ВВЕР-1000 або 85 збірок для ВВЕР-440. Коли контейнер заповнено, інженери повністю осушують його. Вони відкачують вологу, герметично заварюють кришку й заповнюють ємність інертним газом гелієм під високим тиском (689,5 кПа). Гелій забезпечує ефективну теплопровідність і повністю запобігає деградації та окисленню металевих оболонок палива.
Для перевезення контейнерів на майданчик ЦСВЯП залізницею використовують транспортний контейнер HI-STAR. Перевезення виконують за допомогою контейнера HI-TRAC, який має спеціальний свинцевий гамма-захист і водяний прошарок, щоб поглинати нейтрони й додатково відводити тепло.
На території ЦСВЯП, у будівлі приймання контейнерів, фахівці за допомогою потужного головного крана перевантажують герметичний пенал у захисний бетонний модуль HI-STORM 190UA. Цей модуль є натуральною бронею. Конструкція складається з двох концентричних сталевих обичайок, простір між якими заповнює товстий шар неармованого бетону заввишки 68 см. Така система надійно утримує радіаційне випромінювання і стійка до колосальних механічних ударів.
Охолодження відбувається повністю автономно. Спеціальні вентиляційні канали у верхній і нижній частинах бетонного модуля HI-STORM забезпечують постійну природну циркуляцію повітря: повітряні потоки заходять через нижні отвори, забирають тепло від гарячих стінок внутрішнього пенала й виходять через верхні вентиляційні решітки. Саме така гравітаційна конвекція ефективно відводить до 38 кВт залишкового тепла від кожного контейнера.
Ця вертикальна система Holtec має суттєві конструктивні переваги перед горизонтальними системами зберігання, як Orano NUHOMS, які часто застосовують на атомних станціях у США (наприклад, на АЕС San Onofre), оскільки на горизонтальних системах контейнери завантажують боком у бетонні камери. Вертикальні модулі HI-STORM на українському сховищі займають значно менше площі, забезпечують вищу сейсмічну стійкість і створюють кращі умови для природної вентиляції палива, що мінімізує ризик локального перегріву металу.
Партнерство із Заходом і шлях до паливної самостійності
Будівництво й ліцензування ЦСВЯП є частиною ширшої стратегії України щодо повної інтеграції із західним ядерно-промисловим комплексом. Після початку повномасштабного вторгнення Енергоатом повністю розірвав зв’язки з Росією та перевів усі робочі енергоблоки на збірки американської компанії Westinghouse Electric Sweden.
Важливу роль у цьому процесі відіграє Велика Британія. Британська компанія Urenco постачає збагачений уран, який використовують для фабрикації палива Westinghouse. Сторони мають підписаний довгостроковий контракт до 2035 року з можливістю продовжити його до 2043 року. Для фінансового забезпечення цього альянсу уряд Великої Британії через державне агентство UK Export Finance надав 210 млн фунтів стерлінгів кредитних гарантій з урахуванням, що ці кошти повністю покривають постачання збагаченого урану для українських АЕС на найближчі два роки.
Паралельно Україна створює власну промислову базу для виробництва палива. 25 березня 2026 року Кабінет Міністрів погодив розміщення ядерної установки з виробництва тепловидільних збірок у місті Південноукраїнськ Миколаївської області. На нових потужностях фахівці філії «ВП Атоменергомаш» збиратимуть паливо за технологією Westinghouse, розширюючи вже налагоджене виробництво окремих компонентів. Першу збірку планують завантажити в реактор української АЕС уже 2027 року, а в перспективі це виробництво має покривати до 50 % потреб вітчизняних енергоблоків.
Ядерна установка ЦСВЯП
Масштабування ядерного сектору передбачає також безпрецедентну розбудову генерації. Енергоатом і Westinghouse підписали рамкову угоду про будівництво в Україні дев’яти нових реакторів за передовою американською технологією AP1000. Флагманом цього процесу виступає Хмельницька атомна електростанція. Там партнери вже почали підготовчі й інфраструктурні роботи, щоб спорудити енергоблоки № 5 і № 6 (AP1000).
Реактор AP1000 належить до покоління III+ з унікальними системами пасивної безпеки: у разі аварії активна зона охолоджується під дією гравітації та природної циркуляції без участі оператора чи зовнішнього живлення впродовж щонайменше 72 годин. Крім того, модульна конструкція оптимізує строки монтажу, а висока маневреність реактора дозволяє ефективно балансувати енергосистему. Разом з планами завершити будівництво частково готових блоків № 3 і № 4 (ВВЕР-1000) введення в дію двох блоків AP1000 потужністю до 1200 МВт кожен перетворить Хмельницьку АЕС на найпотужнішу атомну станцію в Європі із сумарною встановленою потужністю понад 6000 МВт, що перевищить показники тимчасово окупованої Запорізької АЕС.
Поряд з модернізацією наявних майданчиків Україна відновлює перспективні стратегічні локації. Найпоказовішим прикладом стало відродження проєкту Чигиринської АЕС на Черкащині поблизу містечка Орбіта. Цей заморожений майданчик фактично отримав друге життя як сучасний енергетичний хаб. У серпні 2024 року Чигиринська міська рада передала Енергоатому в постійне користування земельну ділянку площею понад 38 гектарів безпосередньо під будівництво нової атомної електростанції. Концепція проєкту передбачає зведення чотирьох нових енергоблоків за американською технологією AP1000, що дозволить створити станцію загальною потужністю приблизно 4,4 ГВт. Спорудження Чигиринської АЕС не лише подолає хронічний дефіцит потужностей у центральному регіоні країни, а й перетворить містечко Орбіта на один з найсучасніших високотехнологічних кластерів Східної Європи.
Поєднання реакторних систем Westinghouse, захисних контейнерних технологій Holtec і британського ланцюга постачання урану створює повністю замкнений прозахідний ядерний цикл, у якому немає місця для російських технологій чи енергетичного шантажу Москви.
Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) у Чорнобильській зоні відчуження.
Хроніка гібридного терору: атаки на конфайнмент і порушення гуманітарного права
Російські війська ведуть систематичну повітряну війну проти ядерної інфраструктури України. Згадана атака на ЦСВЯП продовжує небезпечну лінію агресора. Раніше, 14 лютого 2025 року, російський ударний безпілотник з фугасною бойовою частиною поцілив безпосередньо в Новий безпечний конфайнмент (НБК) над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Російські військові запрограмували дрон на політ на гранично низькій висоті — всього 85 метрів. Це дозволило безпілотнику оминути радари протиповітряної оборони і вдарити прямо по унікальній конструкції.
Унаслідок вибуху на укритті виникла пожежа, почав тліти утеплювач під зовнішньою металевою обшивкою гігантської арки. Сама конструкція НБК зазнала серйозних пошкоджень. Варто зазначити, що ця арка є найбільшою рухомою наземною спорудою у світі: її ширина становить 257 м, висота — 108 м, довжина — 162 м, а загальна вага сягає 36,2 тис. тонни. Повний ремонт і відновлення пошкоджених елементів обшивки укриття вимагає колосальних витрат — близько 500 млн доларів США. Розуміючи загрозу витоку радіоактивних матеріалів, міжнародні партнери негайно відреагували. 29 квітня 2026 року Державний департамент США оголосив про готовність виділити до 100 млн доларів США в межах ініціатив країн G7, щоб відновити пошкоджене укриття над ЧАЕС.
Наслідки удару російського дрона по ЧАЕС. 14 лютого 2025 р.
Ці атаки є грубим і цинічним порушенням міжнародного права. Міжнародне гуманітарне право категорично забороняє будь-які напади на цивільні об’єкти. Стаття 56 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року надає особливий захист об’єктам та установкам, що містять небезпечні сили. До таких об’єктів безпосередньо належать атомні електростанції та сховища ядерних матеріалів. Напади Росії на чорнобильські об’єкти демонструють свідомий терор і повне ігнорування принципу розрізнення військових і цивільних об’єктів.
Цілеспрямовані удари держави-агресора не обмежені майданчиками Чорнобильської зони. За повідомленням Держатомрегулювання, 30 вересня російські війська атакували Інститут ядерних досліджень у Києві, де функціонує дослідницький реактор ВВР-М. Попри чергову небезпечну ескалацію та пряму загрозу для багатомільйонної столиці, сам реактор і критично важливі системи безпеки пошкоджень не зазнали, а радіаційний фон у зоні спостереження залишився в межах природної норми. Цей інцидент став ще одним свідченням того, що об’єкти атомної інфраструктури та ядерні установки залишаються постійною мішенню в межах системного російського ядерного тероризму.
Дослідницький ядерний реактор Інституту ядерних досліджень у Києві.
Висновки: час для залізобетонних рішень
Російські повітряні удари по ядерних об’єктах у Чорнобильській зоні доводять, що Росія перетворила мирний атом на інструмент воєнного шантажу й екологічного тероризму. Стійкість захисних конструкцій Holtec International і ліквідація локальної пожежі рятувальниками цього разу вберегли Європу від масштабної екологічної катастрофи. Проте завданням України є наголошувати: жодна фізична броня не здатна гарантувати абсолютний захист у разі системних і цілеспрямованих ракетно-бомбових атак. Розрахунок Москви очевидний — тримати Європейський континент у стані постійного ядерного страху, підважити волю західних лідерів до допомоги Україні та продемонструвати безпорадність міжнародних безпекових інституцій.
Міжнародна спільнота має негайно перейти від висловлення глибокого занепокоєння до рішучих кроків, які продемонструють невідворотність суворого покарання за ядерний тероризм:
1. Запровадити санкції проти корпорації «Росатом». Західні країни мають повністю витіснити російського ядерного монополіста з глобального ринку. Це вимагає розірвання всіх контрактів на будівництво АЕС у світі, заборони імпорту російського збагаченого урану й повного блокування іноземних рахунків Росатому та його дочірніх компаній. Росія втратить мільярдні прибутки, які вона зараз витрачає на фінансування війни.
2. Протиповітряні куполи над ядерними об’єктами. Країнам НАТО та європейським партнерам варто передати Україні додаткові спеціалізовані системи протиповітряної та протиракетної оборони (Patriot, NASAMS, IRIS-T) з конкретним завданням — створити безпольотні зони виключно над українськими АЕС і майданчиками зберігання палива. Захист повітряного простору над ядерною інфраструктурою є прямим безпековим інтересом самої Європи.
Залізобетонна консолідація наших партнерів, технологічна ізоляція агресора й нові спроможності у сфері протиповітряної оборони повинні бути реакцією на спроби Росії створити ядерну кризу в центрі Європи.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: lb.ua