Верховний Суд пояснив, коли юридична особа не може вважатися добросовісним набувачем майна, яке вибуло від законного власника поза його волею.
Це стосується випадків, коли нерухомість вноситься до статутного капіталу юридичної особи або спірний об’єкт поділяється, щоб створити видимість законного придбання.
Відповідне роз’яснення надано у справі № 910/2908/25.
Суть справи полягала у витребуванні нерухомого майна, яке раніше належало до комунальної власності. Як встановили суди, майно вибуло з власності територіальної громади проти її волі.
Раніше суд уже ухвалив рішення про витребування цієї нерухомості від фізичної особи на користь громади. Однак, після цього рішення, фізична особа, яка була директором товариства, передала частину спірного об’єкта як внесок до статутного капіталу цього товариства.
Прокурор, діючи в інтересах територіальної громади, подав новий позов до юридичної особи з вимогою витребувати цю частину нерухомості та скасувати державну реєстрацію права власності.
Коли юридична особа не є добросовісним набувачем
Верховний Суд нагадав, що відповідно до статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно, яке незаконно вибуло з його володіння. Майно може бути витребуване від останнього набувача, незалежно від кількості попередніх відчужень. Для цього не обов’язково оспорювати весь ланцюг правочинів.
Щоб вирішити такий спір, суд повинен встановити, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, і чи був останній набувач добросовісним.
У цій справі ключовим стало те, що особа, яка передала нерухомість товариству, одночасно була його керівником і знала про судове рішення щодо витребування цього майна. За таких умов Верховний Суд погодився з висновком про недобросовісність юридичної особи як набувача.
Суд також наголосив, що неприпустимо використовувати корпоративні механізми, такі як внесення нерухомості до статутного капіталу, поділ об’єкта та інші формально правомірні дії, для створення видимості добросовісного набуття права власності та перешкоджання витребуванню майна.
Така поведінка може свідчити про недобросовісність та зловживання учасниками цивільного обороту. Для оцінки цього важливі момент вчинення дій, обізнаність осіб про спір щодо майна та пов’язаність учасників правочинів.