Входимо в чергову воєнну осінь і зиму. Активність Віткоффа й Кушнера, які вісім разів з’їздили до Москви і лише раз до Києва, не повинна вводити в оману. Коли сторони готові домовлятися, рухаються назустріч одна одній. Мають бути відмови від диких пропозицій на кшталт «відступити із Запоріжжя й Херсона», вранці — гроші (вихід з Донбасу), а ввечері — стільці (договір про припинення вогню, навіть не мирний договір), роззброєння, обмеження дальності ракет. Щось із цього озвучили чи запропонували? Ну, крім того, що це і був план СВО: сидіти без бензину зі знищеними маркетплейсами? Ні.
А тим часом дрони СОУ вперше досягли Ямало-Ненецького округу — регіону, де видобувають від 70 до 80 % російського газу, і спричинили пожежу на підприємстві в Новому Уренгої. Навіть люфтваффе туди не долітали, а ми змогли. Може, час на цьому тлі припинити балачки про те, що ЗСУ виходять з Херсона, і тільки потім ми поговоримо? Ні? Ну, що ж — отже, чергова воєнна зима.
Той, хто продовжує торочити про мир на будь-яких умовах, не зовсім розуміє ситуацію. Вони сподіваються добити нас за допомогою «чорного лебедя» — обвалу фронту, таргетування моралі, ударів по Rozetka, АТБ і видавництвах. Але так було завжди — це не відповідь на наші удари й не зміна тактики. У березні 2022 року окупанти авіацією та артилерією рознесли розподільчий центр Rozetka під Броварами, а в березні 2023-го ракетним ударом знищили їхній же складський комплекс у Копилові. Паралельно в березні 2022 року авіанальотом дощенту спалили найбільший логістичний центр АТБ у Макарові, який постачав усю північ і центр України, а у квітні ударом крилатих ракет вивели з ладу їхній же хаб під Одесою.
Не менший удар припав на цивільну логістику й культуру. Постійними мішенями стали термінали «Нової пошти» — від ударів С-300 по хабу під Харковом у квітні 2022-го і смертоносної атаки на Коротич у жовтні 2023-го до системного руйнування відділень по всій країні. Кульмінацією інфраструктурного терору став приліт С-300 у травні 2024 року по харківській друкарні «Фактор-Друк», яка друкувала книги видавництв Vivat, КСД, «Ранок»: загинули сім працівників, у вогні згоріли понад 50 тисяч книжок.
Той, хто каже, що треба було порадитися з бізнесом, перед тим як таргетувати ВБ і Озон у 2026-му, має пам’ять рибки гупі та її ж інтелектуальні здібності. І сьогодні, коли українські БпЛА з хірургічною точністю вирізають логістику самої РФ, ворог на власній шкурі проживає той самий сценарій — тільки в масштабах гігантських маркетплейсів і з трильйонними дірками в балансах своїх головних банків. Просто у цю гру можна грати удвох. Звісно, нам прилітає. Тут інше питання до умовного MAKEUP, Comfy та решти: ви дивилися, як ми місяцями довбемо їм склади, а вони нам роками, і реально зберігали товари на мільярди, не розосередивши їх?
Наведу просту аналогію про мир за будь-яку ціну: сусід, який важчий і вищий, б’є тебе трубою; інші сусіди кидають палиці й труби через паркан, але акуратно, щоб не провокувати ескалацію — ніхто не хоче перевіряти, чи заряджений дідівський дробовик у нападника. Ти забарикадувався і відбиваєшся, сильно травмуючи нападника. Переводячи подих і витираючи кров, агресор пропонує: поклади трубу, віддай мені барикади, розбери завал біля дверей — і ми поговоримо. Не підпишемо договір і не запобіжимо наступній війні, а поговоримо. Ось мир на будь-яких умовах — це «поклади трубу, нічого не зроблю, чесно-чесно».
«Ми не хочемо захопити Крим», «коридор з Іловайська, слово офіцера», «це просто навчання», «точно-точно підпишемо зернову угоду» — ми маємо тисячі прикладів того, як росіяни розглядають підхід до переговорів і чесності.
Тим часом Путін воює в Альфа Центаврі — «контролюючи Святогірськ і Куп’янськ». Найсмішніше, що в секторі вже третій місяць вдалі дії Третього армійського корпусу, а місто за 25 км від подій. Дід буквально марить на 140-мільйонну країну. А кишку, яку тягнули від плацдарму на захід від Тернів, обійшовши Лиман, з травня підрубали, позиції противника в Іванівці обклали і тих, хто відходив, непогано поклювали БпЛА й опрацювали артою.
«Уперед-уперед, просочуємося, постачаємося дронами, проскакуємо на мотоциклах» зіграло злий жарт з росіянами, які хотіли протягнути умовну лінію контролю якомога ближче до забудови, поки не зійде зеленка, і спробувати наздогнати на землі те, про що на папері доповідали нагору.
Виявляється, не так просто постачати навіть через неширокий Жеребець підрозділи 20-ї армії на цьому боці річки, коли по переправах працює багато дронів. Попри суворий OPSEC у секторі, вже відомо, що в нас тут серйозні успіхи — приблизно 250 квадратних кілометрів звільнено, звільнено півдюжини сіл, відбувається інфільтрація в рибне господарство і є загроза створення плацдарму на березі, окупованому РФ. Також 46-та бригада посилила фланги Костянтинівки, щоб не дати оточити наші позиції в західних кварталах міста — там досі позиції пілотів, а по флангах противнику прилітає, не даючи просуватися.
Оперативно цей контрнаступ важко переоцінити — знижуються тиск на Лиман і спроби протиснутися полями між Ізюмом і Слов’янськом. Якщо є величезне бажання брати Слов’янськ і Краматоськ, потрібно робити це в лоб, через рови з єгозою та мінні поля, під прильотами дронів і коригованих західних бомб по штурмовиках, які просочилися в будинки. Ми продовжуємо запускати кілька сотень БпЛА за ніч і виробляти під 40 «Богдан» на місяць, морські дрони атакують Сочі, а в Новоросійську уразили «Нептуном» флагман.
Але загалом у РФ сильна перевага в авіації, вони застосували понад 8000 керованого чавуну за місяць, активно нарощують реактивні дрони, застосовують балістику по кілька десятків на місяць і зберігають за собою ініціативу. За весь 2025 рік вони випустили по Україні близько 500 балістичних ракет (у цю статистику входять їхні «Іскандер-М» упереміш з північнокорейськими копіями KN-23). У середньому за рік виходить близько 40 штук на місяць. Цього літа пік був 174 — Північна Корея і запаси. Така пікова витрата влітку (по 130–170 балістичних ракет на місяць) тупо перевищує їхні поточні виробничі можливості. У підсумку в серпні інтенсивність уже просіла до ~89 пусків. Вони вигрібають накопичені складські запаси заради коротких піків, після чого змушені знову робити паузи для накопичення.
Сучасні шведські та французькі літаки, здатні «Метеорами» відтиснути метальників, наберуть операційної готовності ще нескоро, українська балістика масовою стане теж не завтра, у Німеччині тільки починають виробляти перехоплювачі до Patriot, тому активна оборона з контратаками спеців, як біля Степногірська, розсіченням плацдарму біля Оскола в напрямку Дворічної та Западного або монотонний тримісячний контрнаступ біля Лимана на тлі тиску від противника — нічого іншого й не варто очікувати.
Скільки місяців тому один рудий любитель закінчити шість воєн казав, що в нас немає карт і РФ забере, що захоче? А ми продовжуємо контролювати кілька вулиць Часіка. Що з лицем?
РФ, як я і писав, адаптувалася до нестачі палива: Москва витягла все з глибинки; за черги, зняті на відео, прилітають штрафи та громадські роботи. Нормування, присадки, імпорт з Південної Кореї, Індії, Білорусі й Казахстану, спирти — воно так і мало бути. Але під 30 % нафтопереробки випало, зерно через Чорне море майже не йде, через Ростов відвантажують сльози. Поки криза в розпалі, нафтогазові доходи мінус 16 % порівняно із серпнем минулого року, зростання виплат по демпферу склало 83 мільярди, у Пітері на половині заправок фізично немає бензину, зерносховища переповнені, ціна на зерно падає.
Ми далі стоїмо і контратакуємо під тиском, який здатні витримати не так багато країн на планеті. Чергова воєнна осінь у розпалі.
