Державна реєстрація прав на нерухоме майно передбачає перевірку документів та ідентифікацію особи, якій належить відповідне речове право. На практиці документи можуть містити відмінності у написанні імені через переклад, транслітерацію або особливості їх оформлення в різні періоди. Однак, сама по собі помилка в імені не є підставою для відмови в державній реєстрації.
Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій є вичерпними. Окремої підстави у вигляді помилки або неточності у написанні імені фізичної особи закон не містить. Водночас, реєстратор має оцінити, чи дозволяє сукупність поданих документів та відомостей достовірно встановити особу та її зв’язок із відповідним речовим правом.
Мін’юст також звернув увагу на відмінність між помилкою в написанні імені та необумовленим виправленням у документі. Документи з підчищеннями, дописками, закресленими словами чи іншими необумовленими виправленнями можуть бути підставою для відмови. Водночас, під час ідентифікації особи державний реєстратор може використовувати не лише ПІБ, а й РНОКПП, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомості з державних інформаційних систем. Тому ключовим є не буквальний збіг написання імені в усіх документах, а можливість достовірно встановити, що йдеться про одну й ту саму особу.
У детальнішому аналітичному матеріалі розглядається, коли розбіжності у написанні імені не перешкоджають реєстрації права власності та які дані реєстратор може враховувати під час ідентифікації особи.