Право на апеляційний перегляд не є беззастережним. Частина друга статті 358 Цивільного процесуального кодексу України встановлює річний строк, після спливу якого апеляційний суд, як правило, відмовляє у відкритті провадження, незалежно від поважності причин його пропуску.
Однак що робити, якщо зазначена в рішенні дата складення повного тексту не відповідає моменту, коли його фактично було створено, підписано кваліфікованим електронним підписом судді та стало доступним стороні?
Саме це питання Касаційний цивільний суд визнав таким, що потребує формування єдиного підходу, і ухвалою від 26 серпня 2026 року у справі № 757/12123/18-ц передав його на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У справі апеляційну скаргу було подано більш ніж через рік після дати, зазначеної в рішенні як дата складення його повного тексту. Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, посилаючись на сплив річного строку.
Водночас заявник наполягав, що електронний примірник повного рішення фактично був створений та підписаний суддею значно пізніше. До цього часу рішення не було доступне ані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ані в електронному кабінеті.
Касаційний цивільний суд звернув увагу: для застосування частини другої статті 358 ЦПК апеляційний суд має достовірно встановити день складення повного судового рішення, а не обмежуватися лише датою, надрукованою в документі.
Якщо електронний примірник рішення був створений, підписаний КЕП та направлений до ЄДРСР лише після спливу року, це може ставити під сумнів те, що повний текст справді був складений у формально зазначену дату.
Суд також наголосив, що наслідки несвоєчасного виконання суддею процесуального обов’язку не повинні перекладатися на учасника справи.
Велика Палата має визначити, чи може формальна дата в судовому рішенні бути визначальною, якщо електронні дані свідчать, що повний текст фактично був виготовлений і підписаний значно пізніше.