Перша дискусійна панель четвертого сезону проєкту «Нова країна» була присвячена викликам, які постануть перед Україною восени та взимку.
Наскільки політизована боротьба з корупцією і чи можна довіряти НАБУ? Чи вистачить голосів у Верховній Раді для ухвалення пакета законів, щоб отримати фінансову допомогу від партнерів? Яке місто найгірше підготовлене до зими і чому відновлення ТЕЦ не найкраще рішення? Що є пріоритетом у захисті критичної інфраструктури?
Ми розмовляли із:
- Семеном Кривоносом, директором Національного антикорупційного бюро України;
- Олександром Корнієнком, першим віцеспікером Верховної Ради України;
- Сергієм Сухомлином, ексголовою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України;
- Дмитром Козятинським, ветераном, одним з організаторів Картонкового майдану;
- Ігорем Ліскі, очільником наглядової ради EFI Group (з якою LB.ua реалізує «Нову країну»).
Семен Кривонос прокоментував тезу про політизацію розслідувань Бюро. За його словами, окремі особи використовують це твердження як спосіб захисту від кримінального переслідування. Він наголосив: якщо розслідування НАБУ мають політичні наслідки, це не означає, що самі розслідування політично мотивовані.
Директор НАБУ пояснив, чому в матеріалах резонансних розслідувань можуть згадувати посадовців, яким підозри ще не оголошені: НАБУ оприлюднює розсекречені матеріали слідчих дій, які не становлять державної таємниці, з дозволу детектива і прокурора — такий підхід Бюро використовувало і раніше, до останніх гучних справ.
«Викриття останніх півтора року дійсно викликають значний суспільний інтерес, враховуючи вагу, значимість окремих підозрюваних, масштаб корупційних злочинів. Через це, безумовно, воно привертає так багато уваги», — пояснив він і додав, що Бюро змінило пріоритети і стало ефективнішим у здобутті доказів.
Коментуючи матеріали розслідувань «Форрест Гамп» і «Карфаген», де згадано осіб, яких ідентифікували як посадовців Офісу Президента й Офісу Генерального прокурора, Кривонос пояснив, що сама згадка в матеріалах не означає статусу підозрюваного.
«Плівки ми не записуємо на бобіни. У нас сучасне обладнання. Це така загальновживана в медіа сентенція “плівки”. Ніяких плівок у нас немає. Матеріали негласних слідчих розшукових дій», — сказав він.
Кривонос підкреслив, що НАБУ не називає людину винною до остаточного рішення суду: «Ми нічиїх прізвищ не оголошуємо до фінального вироку суду. Якщо вручаємо, збираємо достатньо доказів для повідомлення особі про підозру, ми комунікуємо стосовно її статусу, ролі в тому чи іншому злочині».
Якщо якась особа не озвучена, це означає, що або доказів ще зібрано недостатньо і розслідування триває, або ця особа не фігурує у справі, зазначив він. Також не варто тихо звільняти корупціонерів: висвітлення розслідувань має допомагати запобігати подальшим злочинам посадовців.
Про строки досудового розслідування у справі «Мідас» (серед підозрюваних бізнесмен Тимур Міндіч, колишні урядовці Герман Галущенко й Олексій Чернишов) Кривонос повідомив, що його мають завершити в жовтні-листопаді — приблизно через рік після перших підозр, у межах законодавчих строків.
Після ознайомлення сторін з матеріалами справу планують скерувати до Вищого антикорупційного суду.
Директор НАБУ також зазначив, що Україні потрібно ухвалити законопроєкти, що посилять боротьбу з корупцією — про створення незалежної експертної установи для НАБУ й посилення процесуальної спроможності САП.
Ці зміни передбачені десятипунктним планом пріоритетних реформ і програмою Ukraine Facility, від них безпосередньо залежить ефективність НАБУ, САП і Вищого антикорупційного суду.
«Немає якихось червоних ліній, які ми, розслідуючи наші злочини умовні, мусимо перетинати чи не перетинати. Червона лінія єдина — закон. Якщо ми не порушуємо закону, якщо закон зобов’язує нас розслідувати корупційний злочин, ми мусимо це робити. Немає ніяких поблажок, пом’якшувальних обставин», — сказав Кривонос і додав, що законодавець сам визначив розкрадання під час воєнного стану як тяжчий злочин: окремі статті Кримінального кодексу передбачають посилену відповідальність за такі злочини.
Олександр Корнієнко повідомив, що за 75 % законопроєктів, необхідних для отримання подальшої фінансової допомоги від міжнародних партнерів, у Верховній Раді є голоси. Підтримку для решти знайти може бути складніше.
За його словами, під окремі пакети законопроєктів закладені різні суми фінансування: значні кошти передбачені за ухвалення Трудового кодексу, а близько мільярда гривень Україна має отримати, коли прийме антикорупційний законопроєкт.
«З голосами я так не драматизував би, що прямо геть нема. Ми проаналізували з урядом весь пакет, там якісь цифри фантастичні. 27 треба внести законопроєктів і 16 написати. Це всі гроші, які в країні. Якщо ми це все не будемо голосувати, в нас не буде грошей, крім наших податків. А податки йдуть на армію, відповідно, нам доведеться забирати з цих податків — і не вистачатиме на армію або на зарплати бюджетників у першу чергу», — сказав він.
Корнієнко додав, що після аналізу всього пакета близько 75 % законопроєктів є голосувальними, однак для їхнього ухвалення потрібні час і домовленості про фінальні редакції.
Обговорення дискусійних законопроєктів тримають, зокрема про оподаткування поштових відправлень: на засідання фракції запрошували представників бізнесу, які виступають проти такого рішення, аргументуючи, що зміни можуть вдарити і по українських підприємцях.
«Є один пакет макрофіну, де провалення бодай одного закону означатиме провалення всіх. Туди входить і законопроєкт про скасування пільгового розмитнення посилок», — сказав Корнієнко.
На запитання про те, скільки народних депутатів від «Слуги народу» стабільно відвідують засідання й беруть участь у голосуваннях, Корнієнко відповів, що 180 — оптимістична оцінка.
Сергій Сухомлин вважає, що Київ може виявитися найменш готовим до осінньо-зимового сезону. За його словами, ще в лютому, коли почали розробляти плани стійкості, столиця мала найменшу вихідну готовність: Харків — 51 %, Чернігів — 24 %, Київ — лише 1,5 %. «Зараз не можу сказати», — зауважив він, відповідаючи про нинішній рівень готовності Києва.
Сухомлин навів приклад Харкова, якому взимку після російських атак вдалося за чотири години перемкнути місто й відновити теплопостачання. «Сьогодні в Києві найскладніша ситуація», — сказав він.
Він не поділяє думки, що потрібно відновлювати великі ТЕЦ — на його думку, це великі об’єкти, які можуть бути знищені внаслідок російських ударів; натомість місту потрібна децентралізована система опалення. «Ставив би напівпідземні котельні, які ми сьогодні будуємо: від 40 МВт найменша, найбільша — 120 МВт», — сказав Сухомлин. Заглиблення таких об’єктів зменшує ризик ураження, чотирьох років для створення такої системи було достатньо, а фінансово ця модель вигідніша. Непогану готовність до зимових викликів мають, за його словами, Вінниця, Хмельницький, Харків і Кривий Ріг.
Захист київських електропідстанцій уже організували приблизно на 80 %.
Роботи розпочали на початку травня, завершити їх планують до кінця місяця. Агентство також будує захист великих підстанцій: якщо раніше такі об’єкти споруджували близько двох років, то зараз приблизно пів року, завершити роботи планують восени.
У квітні розпочали будівництво близько 130 захисних об’єктів для інфраструктури в різних регіонах. За словами Сухомлина, Суми, Чернігів, Запоріжжя та Харків щодня перебувають під ударами, але завдяки захисту там зберігаються світло й вода; значна частина робіт стосується захисту трансформаторів.
У межах планів стійкості визначили чотири основні напрямки, зокрема: розвиток розподіленої генерації, забезпечення необхідною кількістю генераторів і фізичний захист об’єктів. «На сьогодні в країні близько 2000 об’єктів: почалося будівництво, підключення КУ (когенераційних установок. — Ред.), встановлення нових блочно-модульних котелень, будівництво нових котелень. Це немаленька кількість», — сказав Сухомлин. Середній рівень виконання планів стійкості становить близько 50 % — за його словами, це непоганий показник, оскільки значна частина областей раніше не мала відповідного досвіду.
Уряд доручив Агентству будувати кілька десятків об’єктів, приблизно стільки споруджує й місто. Загалом у Києві планують створити 520 МВт потужностей для теплозабезпечення — частина з них працюватиме на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-4 і забезпечуватиме Русанівку і Березняки в разі аварій. «Вони будуються напівпідземні, з другим рівнем захисту», — сказав Сухомлин. Ці об’єкти планують завершити орієнтовно в грудні. «Яким буде цей опалювальний сезон, важко сказати. Якби не було цього захисту, на сьогодні в Запоріжжі, Дніпрі, Харкові вже не було б світла, води, нічого», — додав він.
Лише в Запоріжжі побудували 15 захисних об’єктів. Водночас Росія змінює тактику атак і використовує реактивні дрони з іншими потужностями, ніж ті, під які спочатку проєктували захист. За словами Сухомлина, нещодавно ворог вдарив по 330-му трансформатору в одному місті, але захист витримав — без нього місто могло залишитися без електропостачання.
Пріоритетом захисту інфраструктури Сухомлин назвав водні об’єкти, від яких залежить не лише водопостачання, а й теплозабезпечення міст. Він зазначив, що повністю захистити очисні споруди неможливо, однак ключові елементи можна убезпечити другим рівнем захисту — такі рішення вже застосовують у Кривому Розі, Дніпрі й інших містах.
Серед найбільших ризиків — знищення каналізаційної насосної станції: у разі її ураження нечистоти можуть потрапити в Дніпро, що спричинить екологічну катастрофу, а через пошкодження станції може виникнути потреба відключити водопостачання всього міста, що позначиться і на теплопостачанні. «Тому в першу чергу електроенергія дуже важлива, але вода — це номер один на сьогодні по всіх українських містах, тим більше таких великих, як Київ», — сказав він. У межах планів стійкості активно працюють над захистом водних об’єктів, зокрема розробляють мобільні станції водопостачання, додав він.
Ігор Ліскі вважає, що наступний рік може стати для України одним з найскладніших, водночас переконаний, що для Росії також настануть складні чами.
«Я оцінюю, що це буде найскладніший рік, якщо, умовно, в жовтні ми якимось дивом не підпишемо це вікно можливостей. Я вірю, що для Росії настануть складні роки, хто б що не казав», — сказав він.
За його словами, з економічного погляду найбільше занепокоєння викликають логістика й відсутність портового відвантаження: стійкість і гнучкість українського бізнесу значною мірою залежать від можливості користуватися морськими шляхами.
«Якщо Україна стає країною без моря, це повністю змінює логістику. Багато галузей були орієнтовані на перевезення через море», — пояснив Ліскі, наголосивши, що втрата доступу до Чорного моря матиме для України не лише військові, а й серйозні економічні наслідки.
«Якщо Україні відрізають море — а це, до речі, одна з причин, чому ми маємо боротися, адже Путін хотів відрізати Україну від Чорного моря, Одеси, Миколаєва, Херсона, — це насамперед економічно вбиває країну», — заявив він. Без морських шляхів Україні буде значно складніше експортувати зерно, сталь, руду, олію, інші товари, а також імпортувати добрива, контейнери й обладнання.
Другим викликом Ліскі назвав складську і транспортну логістику: Україні доведеться суттєво перебудувати систему забезпечення, складування і транспортування товарів і послуг. «Це фінансово дуже боляче, але я певен, український бізнес із цим упорається», — зазначив він.
Окремо Ліскі звернув увагу на український ритейл, який, за його оцінкою, раніше працював на досить високому рівні; нині ця система руйнується через війну, однак, на його думку, Україна здатна це витримати. «Тут головне не заважати, а десь допомогти», — наголосив він.
На думку Ліскі, уряду варто розглянути можливість створення системи страхування — це призведе до подорожчання товарів і послуг для споживачів, однак такий сценарій менш болісний, ніж закриття портів і подальша руйнація логістики. «Так, це буде дорожче, зрештою, за все заплатить споживач, тобто ми з вами. Але всі розуміють, за що ми платимо. Це менш болісний сценарій, ніж закриті порти і зруйнована логістика», — пояснив він.
Третім викликом Ліскі назвав енергетику й інфраструктуру. Він нагадав, що Росія неодноразово заявляла про намір ударити по українській енергетичній системі. Водночас він сподівається на політичне рішення про посилення перехоплення балістичних ракет: використання великої кількості таких ракет дороге для самої РФ. «Якщо два “іскандери” не влучили, запустити ще два чи чотири вже боляче для Росії», — сказав він. На думку Ліскі, якщо Україна матиме достатні можливості протидіяти балістичним ударам, російська стратегія масованого ураження інфраструктури не стане критичною.
Головною загрозою для України Ліскі назвав не економічні чи інфраструктурні проблеми, а втрату довіри всередині суспільства. «Я переживаю за інше — нашу довіру всередині суспільства. Єдине, що може нас перемогти — ми самі: через зневіру, відсутність довіри до влади і, як наслідок, до держави. Це головна проблема», — наголосив він.
Ліскі також розкритикував частину представників влади, зокрема прокурорів, які під час війни зосереджуються на власному добробуті. «Багато наших діячів, зокрема й прокурорів, забувають, що в країні війна, і переймаються шмотками, квартирами, добробутом власного дому, не розуміючи, що ціна питання зовсім інша», — заявив Ліскі. Він підкреслив, що в разі поразки у війні Україна втратить можливість не лише для відбудови, а й для збереження держави.
«Якщо програємо, не буде нічого: ні відбудови, ні шуб, ні музеїв, ні країни», — сказав він. На його думку, масштаб екзистенційної загрози досі недостатньо усвідомлюють представники влади:
«Я усіх можновладців хоч на два-три тижні відправляв би у відрядження на фронт, щоб вони подивилися в очі цим людям і зрозуміли: якщо не підвісять ті, то прийдуть інші й підвісять цих», — підсумував Ліскі.
Дмитро Козятинський заявив, що протести мають бути спрямовані передусім на захист інституцій. За його словами, минулий рік показав, що українське громадянське суспільство вже достатньо зріле, щоб виходити на вулицю саме заради інституцій. Говорячи про цьогорічний Картонковий майдан, Козятинський зазначив, що, попри його значний зв’язок з конкретною персоналією, вважає протест успішним: «Ми домоглися відставки Сирського. До початку протесту ніхто навіть не мріяв, що Сирського знімуть, а ще й призначать Драпатого. Це була величезна перемога».
Водночас Козятинський наголосив, що налагодити діалог між владою та суспільством поки не вдалося: «Саме відсутність комунікації була першою причиною цих протестів. Якби президент чи хтось з Офісу Президента нормально пояснив, чому у відставку йдуть уряд Свириденко і міністр оборони, скоріше за все, протестів не було б».
На його думку, Офіс Президента наразі обрав ігнорувати протестувальників — тактику, яка може спрацювати в короткостроковій перспективі, але вона небезпечна в довгостроковій, особливо в умовах повномасштабної війни. «Якщо людей ігнорувати, вони зрештою розійдуться, але фрустрація і злість нікуди не зникнуть. У жодному разі вулиця не має змінювати головнокомандувача. Призначення Драпатого було рішенням президента». За його словами, водночас навколо Сирського накопичилася значна кількість проблем і конфліктів, зокрема з Федоровим, які вже не можна було ігнорувати.
Козятинський назвав антикорупційну вертикаль і вулицю елементами системи важелів і противаг: «В умовах певної політичної імпотенції Верховної Ради й міністрів вулиця — один з небагатьох наших важелів впливу. Поки що нам вдається не допустити її дискредитації».
