Президент Петро Порошенко ініціював встановлення систем відеоспостереження у громадських місцях по всій Україні. Це має на меті підвищити оперативність реагування на правопорушення. Камери планується розмістити в обласних, а за необхідності — і в районних центрах, особливо там, де спостерігаються масові скупчення людей. Важливою вимогою є довгострокове зберігання записів.
Однак, експерти зазначають, що саме по собі встановлення камер не гарантує повного спокою та захищеності громадян. На прикладі Лондона, де функціонує 4,2 мільйона камер, поліція визнає ефективність системи лише в 3% випадків розкриття злочинів. Юристи вказують на проблему якості обладнання, що ускладнює ідентифікацію осіб, причетних до правопорушень.
Окрім технічних аспектів, реалізація президентської ініціативи потребуватиме змін у законодавстві. Як пояснює Тетяна Алексик, встановлені камери мають бути легалізовані. Приховані камери порушуватимуть недоторканність приватного життя громадян, що суперечить Конституції України та Цивільному кодексу. Згідно з чинними нормами, подібна інформація може використовуватися лише за згодою особи.
Також постає питання щодо подальшого використання зібраної відеоінформації. Чинне законодавство вимагає інформування осіб про ведення відеоспостереження. Добровільне перебування в зоні спостереження може розглядатися як надання згоди. Для легалізації такого збору даних та їх використання як доказів у досудовому чи судовому розслідуванні необхідні відповідні зміни до законодавства України.