© DTF MAGAZINE В одній секції з ним заявлено також російський фільм про війну.
Венеціанський кінофестиваль оголосив програму цього року. В одній із позаконкурсних програм кіноогляду покажуть документальний фільм української режисерки Ольги Журби «Пісні землі, що повільно горить». Повну програму фестивалю публікує видання Variety.
Фільм охоплює два роки повномасштабного вторгнення Росії до України. Стрічка досліджує питання нормалізації досвіду війни у суспільстві та його трансформацію, розповідаючи про людей та їхній досвід.
«Ми розпочали зйомку з перших днів великої війни. Я усвідомлювала, що це мій обов’язок — документувати те, що з нами відбувається. Це один із “листів” у майбутнє, який, сподіваюся, дійде і буде прочитаним. Участь у Венеціанському фестивалі відкриває шлях до більш широкої аудиторії, фільм побачить більше людей, і ми зможемо поширити безкомпромісні меседжі про війну та російський терор. Фільм створений таким чином, щоб спонукати глядача відчувати та осмислювати загрозу, що нависла не лише над Україною, а й усім світом», – цитує DTF Magazine режисера.
В одній секції із фільмом Журби у Венеції покажуть стрічку російсько-канадської режисерки Анастасії Трофімової «Рускіє на войнє». Згідно з описом фільму на сайті IMDb, Трофімова без дозволу, заслуживши довіру російських піхотинців, провела рік разом із батальйоном окупантів. Вона виявила, що російські солдати розчаровані та не розуміють, за що борються.
Крім того, до секції «Горизонти» Венеціанського кінофестивалю відібрали фільм «Тихе життя» грецького режисера Олександроса Авранаса, головні ролі в якому відіграли російські актори Чулпан Хаматова та Грігорій Добригін. Стрічка розповідає про пару з Росії, яка переїжджає до Швеції, але місцева влада відмовляє їй у притулку.
До програми основного конкурсу фестивалю увійшов 21 фільм, серед яких «Джокер: Божевілля на двох» режисера Тодда Філіпса, «Квір» Луки Гуаданьїно, «Кімната по сусідству» Педро Альмодовара, «Малишка» Халіни Рейн.
Часто закордонна аудиторія не розуміє заклику українців бойкотувати російську культуру та її діячів, – пише у статті для ZN.UA аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА Анастасія Романюк. Мовляв, «Толстоєвський» — це світова спадщина, яка не належить лише Росії, а художники чи літератори, що давно померли, ніяк не стосуються сучасних воєнних злочинів. Однак ті, хто так стверджує, забувають, що в руках російської влади культура – інструмент впливу на світогляд та завоювання симпатії до її носіїв. Бойкотування позбавляє цей інструмент сили.
Про те, як Росія намагається ідеологічно зламати українців на окупованих територіях та нав’язати їм міф про «єдиний народ», читайте у статті «Путинський фонд культурних ініціатив: як російська влада намагається створити «один народ».